fbpx
життєві історії
Я тепер навіть не знаю, як пояснити свекрусі, що її подарунок нікуди не годиться. Чоловік мій захищає Україну, ми недавно з донечкою повернулися з Польщі і на її день народження вирішили все ж таки влаштувати невеличне щасливе свято. Але мама чоловіка все затьмарила. Коли ми відкрили коробочку, яку принесла Марія Петрівна, пішов запах

Я тепер навіть не знаю, як пояснити свекрусі, що її подарунок нікуди не годиться. Чоловік мій захищає Україну, ми недавно з донечкою повернулися з Польщі і на її день народження вирішили все ж таки влаштувати невеличне щасливе свято.

Наша сім’я мешкає окремо від батьків. З усіма ми у добрих стосунках, але стосунки зі свекрухою у мене не склалися. Вона вдає бідної, тільки насправді цілком забезпечена жінка.

На рідну онучку мати чоловіка постійно шкодує гроші. Напевно, це через те, що вона не вірить у наше майбутнє з чоловіком, от і не хоче даремно витрачати гроші. Справді, навіщо їй витрачати гроші на дитину, яка, можливо, скоро стане “колишнім” родичем.

Марія Петрівна має своє господарство, і живе свекруха сама. Крім сина, у неї є молодша улюблена дочка, та й онуків від неї свекруха обожнює.

Я доросла людина і розумію, що спілкування зі мною не приносить свекрусі радість. Але ж дитині не вистачає турботи та любові рідної бабусі, тим паче що й тато зараз далеко.

Інші бабусі були б раді провести час, вихідні з рідними онуками, тільки не нашій. Вона ніколи не кликала мою дочку Соломійку у гості. Чоловік тричі відвідував її з нашою дочкою за всі 1о років.

На день народження онуки свекруха зазвичай обмежується вітаннями по телефону. З перших хвилин Марія Петрівна скаржиться на маленьку пенсію, через яку не може подарувати їй подарунок. У той час як іншим своїм онукам вона дарує розкішні костюми та іграшки. Все видно у соцмережах, зовиця постійно виставляє світлини.

Звичайно, рідна дочка миліша, та й живе поруч. Але ж мій чоловік також її син! Одного разу вона навіть телефоном нашу доньку не привітала з днем ​​народження. Я цього не розумію, невже так складно зателефонувати?

Так ось, недавно ми з донечкою повернулися в село з Польщі, де провели кілька місяців. Соломійці минулого тижня виповнювалося 10 років, перший ювілей таки. Я вирішила покликати куму й кількох діток, друзів Соломійки, і влаштувати невеличке свято.

І – о диво! – за всі ці десять років свекруха вперше вирішила приїхати особисто і вручити онучці подарунок.

Сказала, що свинку продала і змогла собі дозволити.

Добре, чекаємо. Коли ми відкрили коробочку, яку принесла свекруха, пішов запах секонд-хенду, специфічний такий, його ні з чим не переплутаєш. З розміром, певна річ, не вгадала. Я промовчала, поки сиділи за столом.

Неприємно. Соломійка засмутилася, з усієї коробки більш-менш нормальним виглядав один светр. Светр я постаралася випрати, щоб позбутися неприємного запаху, а все інше довелося викинути. Дочка категорично відмовилася носити те, що принесла їй бабуся.

Найсмішніше те, що серед цих ганчірок була маленька баночка полуничного варення. Це з усіх плантацій свекрухи! Коротше кажучи, це презент засмутив і мене, і дочку. Я обурилася і розповіла все телефоном чоловікові, він, звісно, ​​став на бік матері.

Я сказала, що краще б вона взагалі нічого не дарувала, як і всі ці роки. А чоловік сказав, що подарунок від щирого серця.

Хіба це подарунки? Дочку шкода, вона чекала, що її привітають по-людськи. Для марії Петрівни наша дочка ніколи не стане справжньою онукою. Хіба можна так ставитись до рідних онуків? Я такого не розумію, хоч ви мені що кажіть.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page