Ми з моєю мамою живемо в одному місті. Колись мої батьки мали велику двокімнатну квартиру, але при розлученні вони її розміняли, тато виїхав з міста, а ми з мамою купили хорошу однокімнатну квартиру.
Я на той час була вже майже студенткою, тому швидко «випорхнула» з дому, а мама залишилася в зручних для неї умовах.
Пізніше я вийшла заміж, ми з Данилком спочатку орендували житло, але згодом купили в іпотеку простору двушку в новобудові.
Незадовго до війни якраз закінчили ремонт і переїхали, радості не було меж.
Коли все це почалося і на Київщині стало дуже неспокійно, я прийняла рішення тимчасово виїхати до подруги в Німеччину. Адже поруч зі мною і донькою навіть чоловіка не було, оскільки мій Данило – кадровий військовий і з перших днів на службі в гарячих точках.
Отже, залишила я ключі від нашої квартири мамі, зоб вона дивилася за квітами і оселею у цілому, і поїхала з Яринкою на кілька місяців, які розтяглися більш ніж на пів року. Мама з нами їхати відмовилася, сказала, що їй дома краще.
Я її думку повністю розділяла, але пішла на такий крок заради дитини.
Отже, дала нам прихисток Німеччина на досить довгий час, але дуже вже хотілося додому, і я вирішила восени повертатися.
Багато хто казав, що я роблю неправильно, що пожалую і треба зимувати закордоном, але я нікого не послухала.
Отже, наприкінці листопада ми з Яринкою повернулися в наше місто не далеко від Києва.
А вдома нас чекав величезний сюрприз, м’яко кажучи.
Виявилося, що в нашій квартирі Яринчиній кімнаті тепер живе моя мама! Бо іншого житла в неї більше нема.
Знаєте, я теж роблю донати задля перемоги весь цей час по можливості, у мене чоловік, як я сказала, офіцер, захищає Україну, але те, що втнула моя мама – перебір!
Поки я з донечкою в Німеччині була, вона продала свою однушку, гроші всі – на ЗСУ перерахувала і поселилася в нашій двушці, від якої має ключі!
Те що гроші мама передала саме на армію вона мені довела, але від цього ж не легше!
Я люблю й поважаю свою маму, але все таки я доросла людина і хочу жити окремо своєю родиною. Та й у мами, треба сказати, характеридосить специфічний.
А дві господині на кухні – це взагалі випробування! Мама лягає з берушами спати о 9 вечора, а о 5 ранку вже торохтить посудом на кухні і будить нас з Яринкою.
Так, вона готує на всіх сніданок, але я працюю на комп’ютері віддалено, буває лягаю спати лише десь о 1-2 годині ночі, тому вранці мені о 5-й ще ну дуже хочеться слухати, як працює міксер чи шкварчать млинці.
Мама ж у відповідь на всі мої запитання, що вона думає побити далі, лиш невинно кліпах очима – вона ж заради такої благої справи це все зробила!
Словом, живемо поки що разом, бо у мами пенсія – кіт наплакав, оренду вона не потягне, а оплачувати їй найману квартиру я принципіально не погоджуюся, хоч Данило й пропонував такий варіант.
У на самих витрат вистачає, плюс збираємо мені на окрему машину, бо нашою сімейною Данило користується часто по роботі.
Я сказала чоловіку, що поживемо поки так до його повного повернення додому, а там будемо щось вирішувати. Але жити з мамою на постійній основі я категорично проти.
Ось такі справи. Можливо, це й не велика проблема на фоні всього того, що відбувається зараз, але все ж таки вважаю, що моя мама вчинила не правильно і мала б хоч порадитися з нами. Якось так.
Автор – Олена М.
Передрук без посилання на ibilingua.com.
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.
