Я тільки прийшла з роботи, ледь на ногах трималася від втоми. Ігор валявся на дивані, як задзвонив телефон. – Так, матусю, привіт! Звісно, я дома! Ілонка? Тільки-тільки поріг переступила. Чим буде мене годувати? Ой, поки не знаю, але надіюсь хоч чимось та й накормить. Я зранку лише один йогурт з круасаном поїв, а мужик, сама знаєш, має м’ясо їсти. – А потім сталося те, від чого мене всю перетрясло.
У мене була свекруха. Тут можна було б закінчити оповідання, тому що цим, власне кажучи, все і сказано.
Я приходила додому з роботи, як завжди втома, а бажання посмажити Ігорю котлетку дорівнює нулю.
І тут – телефонний дзвінок. Чоловік підлітає до телефону:
– Алло, так, привіт, мамо… Ні, ще не поїв, Ілона? Тільки що прийшла… Можливо, приготує що-небудь… нічого дивного, якщо ні, я сьогодні на сніданок з’їв йогурт з круасаном… перетерплю голод… мені не звикати… Прийти на вечерю до тебе? Виходжу!
Я, звичайно ж, підслуховую, і мене вже починає тіпати, а Ігор в цей час з невимушеною посмішкою кличе до мамки, перераховуючи страви, які (кожен день!) Вона готує на вечерю.
Ось скажіть мені, якою б була ваша реакція?
Але як це не сумно, доводилося йти. По-перше, не будемо доставляти свекрусі радість своєю відсутністю. Це нечувана розкіш.
По-друге, час, проведений з Ігорем в гостях у мами, прямо пропорційний кількості мерзенностей на твою адресу, що злетіли з її трохи затягнутих усмішкою губ.
Але, якщо чесно, то я сходила раз десять і розлучилася.
Ой, як мене відмовляли! Важко було. Зараз другий чоловік, готуємо по черзі. Мир і спокій в родині.
Фото ілюстративне – pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
