Я тільки приїхала з Іспанії, де працювала двадцять років, тому на день народження до двоюрідної сестри я йшла зі сто євро. Та рідна сестра Ольги образилась на мене, бо виявляється, два місяці тому і в неї було свято. Могла б і їй приємно зробити. Я не стрималась, і сказала, що мені євро там на голову не падали.
Ця історія сталася раніше, але щось мені згадалося.
Я довгий час жила і працювала в Іспанії. Туди мене покликала подруга. Ситуація була важка. Діти ходили в школу. Чоловік то працював то байдикував. Про те, чим нагодувати дітей, думала переважно я.
Саме тому я і зважилась на ці заробітки, хоча було дуже лячно їхати в чужу країну.
На чужині я провела двадцять років з копійками.
Вивчила дітей, купила по квартирі. Все в них було, ну, окрім материнського тепла, признаю. Але нічого зробити не могла. Так зійшлися зорі.
Перед самою короною я повернулася в Україну і почала жити на Батьківщині заново.
Десь через місяць після того, як я повернулася з Іспанії, мене запросила на день народження двоюрідна сестра.
Я знала, що живуть вони не багато, тому подарунок не купляла, а подарувала сто євро.
На цьому торжестві була і її рідна сестра.
Ви не повірите, але коли ми залишились з Іриною наодинці, вона таким обуреним тоном сказала, що в неї два місяці тому також був ювілей. І якби я хоч трохи про неї думала, то не робила б такої різниці між сестрами, і їй такий конверт подарувала.
Мене це вибило з колії, ну чесне слово.
Я їй сказала те, що думала в той момент, і ні капельки не жалію.
– А може давай я буду за всі роки своєї відсутності конверти дарувати? Ти думаєш мені в тій Іспанії євро на голову падало?
Вона нічого не відповіла, але два місяці після мене ігнорувала.
Потім, рад не рад, треба було змиритися, що нічого від “багатої” родички не отримає.
І таке буває. Часто читала схожі історії людей, але ніколи б не подумала, що колись це торкнеться і мене…
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
