Я тієї спадщини не хочу, тому й повідомила сестрам, нехай будиночок мами ділять між собою. Про цю ситуацію я й не хотіла своїм дочкам розповідати. Та в неділю Яна запитала, коли приїжджати “гроші рахувати”. Я все розумію, вона на орендованій живе, скоро малюк з’явиться, але ці “копійки” ніякої погоди не зроблять.
– Вчора зателефонувала моя молодша сестричка, – розповідає Галина. – і каже, що телефонувала сьогодні матері і запитала, коли та збирається вступати у спадок, мати відповіла, що ніколи. А потім сказала, що вирішила все своїм рідним сестрам віддати, бо їм потрібніше.
Оксані Петрівні, матері Галини та Яни скоро шістдесят. Вона живе в невеличкому районному центрі і вона вже на пенсії. Галина і Яна живуть в області, старша донька розлучена, вона сама виховує доньку десяти років і виплачує іпотеку, молодша Яна живе з чоловіком на орендованій квартирі та чекає дитину.
У фінансовому плані жодна із сестер не є добре забезпечена, живуть дівчата дуже скромно, але незважаючи на це вони регулярно мамі грошима допомагають. Оксана Петрівна жінка вже в пристойному віці, а тому їй настійно керівництво порадило піти з роботи, а знайти нове місце жінці ніяк не вдається.
Пенсія у Оксани Петрівни дуже скромна, на неї прожити неможливо, але вона твердо впевнена, що справи у неї набагато кращі, ніж у її рідні. Мати жінки пішла з життя кілька місяців тому, а там залишилася спадщина.
– Мати на прощання їздила, а в нас з сестрою не вийшло. Яна не могла через цікавий стан, а мене з роботи не відпустили. Родичі матері живуть дуже бідно, вони можна сказати із хліба на воду перебиваються. Коли бабуся, їхня мати, була жива, то вона всім своїм донькам із пенсії якусь копійку виділяла, а тепер, коли її не стало, Оксані Петрівні і сестрам дуже важко доводиться.
Від матері залишився тільки старенький будиночок у селі та Волга її чоловіка, яка вже давно не їздить. За все своє життя мати Оксани Петрівни жодних накопичень не зробила. Сестри порадилися і вирішили, що родовий маєток вони зможуть продати за “копійки”. Автомобіль просто вирішили здати на брухт.
– Та там насправді ділити на трьох нічого. – ділиться Оксана Петрівна. – Мені на дорогу треба стільки викинути, як моя частка у спадок. Я вирішила нехай мої сестри забирають мою частину та ділять між собою. Якщо потрібно, то я відмову напишу на їхню користь, тому що ці гроші потрібніші їм, ніж мені.
Оксана Петрівна вже сестрам сказала, що на свою частину не претендуватиме, але донькам мати до останнього нічого не говорила, бо вважала цю розмову безглуздою. Коли Галина з Яною дізналися про рішення матері, то вони їй так допекли своїми запитаннями.
– Мам, якщо ти цих грошей не потребуєш, то ти їх нам віддай. – каже матері Галина. – Вони у нас не зайві, мені іпотеку чимось платити треба, а в Яни незабаром малюк з’явиться, також кожна копійка на рахунку. Чому твої сестри дочкам допомагають, а ти про нас не думаєш?
А як ви вважаєте, доньки Оксани Петрівни праві, чи вони поводяться нахабно і не їхня справа, як мати спадщиною розпорядиться?
А може це мати знахабніла, живе за чужий рахунок, ще й грошима смітить?
Що скажете з цього приводу?
Фото ілюстративне
