fbpx
життєві історії
Я тоді всю домашню роботу переробила, попила чаю і відкрила комп’ютер. Переглянула пошту, і вирішила зайти в свої соціальні мережі. Просто гортати стрічку було нудно. – Що ж поробляє мій колишній? Оскільки після нашого розлучення я видалила його з друзів, прийшлось шукати його в пошуковій стрічці. І, о диво, у Артема нові світлини, ще й жінкою, яку я прекрасно знала

Я тоді всю домашню роботу переробила, попила чаю і відкрила комп’ютер. Переглянула пошту, і вирішила зайти в свої соціальні мережі. Просто гортати стрічку було нудно. – Що ж поробляє мій колишній? Оскільки після нашого розлучення я видалила його з друзів, прийшлось шукати його в пошуковій стрічці. І, о диво, у Артема нові світлини, ще й жінкою, яку я прекрасно знала.

***

Був пізній вечір, мені зовсім не хотілося спати… Хоч і втомилася за день, але сон ніяк не йшов. За вікном гудів осінній вітер. Як ніяк кінець вересня за вікном…

По телевізору дивитися було абсолютно нічого. Вирішила сісти за комп’ютер. Перевірила соц мережі, перегорнула всі стрічки… скучно…

Фільм для перегляду шукати не хотілося, та й останнім часом я мало, що дивлюся по комп’ютеру…

Що робити? О, до колишнього зайти, чи що? Так, цікаво, і що ж нового у нього? Хоча, що може бути “нового” у цієї людини?

Артема крім гулянок ніколи і нічого більше не цікавило… Але ні, щось все-таки є. Нові фотографії… І, хто це з ним?

Ось це так, невже це моя найкраща подруга Юля з ним обіймається… Так, точно вона…

Ось це поворот, а раніше вона так на нього наговорювала, називала ледарем і жаднюгою. А тепер з ним… Ось що за люди такі… Спочатку засуджують, а потім самі так роблять… І, виявилося, що подруга з таких…

Зателефонувати їй? Ех, час пізній… але я до ранку не дотерплю…

Набираю її номер… гудки і голос Юлі каже: ало…

– Привіт подруга! Як справи, чого нового? – починаю я розмову.

– Та нічого, все як завжди… Робота – будинок, не більше…

– Тааа, а я так не думаю. Ти нічого не хочеш розповісти мені? – продовжую я.

– А, ти, про свого колишнього. Ну, так, ми разом. Тільки я не знаю, як так вийшло. Вибач. Не думаю, що ми з тобою тепер зможемо спілкуватися.

Зв’язок обривається. Чути тільки гудки. Ось і все, дружба зруйнована. А все через мужика…

А ось цікаво, чому Юля вважала, що ми не зможемо спілкуватися?

PS: Так слухавку і не бере.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page