Я багато років живу у Німеччині, а мама, менший брат з родиною – у селі на Волині. Коли мама залишилася сама, я допомогла зробити в будиночку ремонт: зручності, бойлер новий. А брату щомісяця перераховувала певну суму, щоб підтримував маму, їй багато грошей на ліки треба.
Я три роки не була у мами в селі, все не виходило вирватися. А коли приїхала минулої осені, ахнула: миється мама в тазику, бойлер не працює, тому гріє воду в каструлі, каналізація забита. Каже, що її все влаштовує, гроші ж на ліки йдуть.
Ага, саме на них.
У брата – нова машина, ремонт свіженький і дочка в столиці навчається.
Отже, ні в кого не питаючи, забрала я маму до себе в Німеччину. Але у нас теж місця мало, живемо в квартирі з родиною доньки, з зятем і двома онуками, тому я маму і оформила у будинок перестарілих. Підібрала гарний, не далеко, від нас, там є україномовні бабусі.
Мама задоволена, а мені як спокійно! Кожні вихідні їдемо до неї, на свята беремо додому. Брат тепер знатися зв мною не хоче, все село осуджує, але мені все одно. Головне – мама в гарних умовах і поруч зі мною!
Спеціально для Ibilingua.com.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
