fbpx
життєві історії
Я тиждень тому приїхали побути місяць в сина й невістки у місті, поки чоловік в будинку сажу трусить та з кумом плитку перекладуть в кухні й санвузлі. Самі ми живемо в селі, досить великому. у власному красивому будинку.Як я побачила, які невістка порції моєму сину в онуку кладе – так і обімліла! Вони що, мурахи??! Одному 37, іншому – 14! Я день терпіла, два, три  – потім встали і доклала сину й онуку картоплі на тарілки, ще по дві котлети. І все було б добре, але оце буквально на днях таке вийшло! І я тепер винна ще! А я у відповідь – що моя фінансова для в цій квартирі також присутня, що не таке то просте діло – свиней вигодувати, най би сама спробувала

Я тиждень тому приїхали побути місяць в сина й невістки у місті, поки чоловік в будинку сажу трусить та з кумом плитку перекладуть в кухні й санвузлі. Самі ми живемо в селі, досить великому. у власному красивому будинку.

Але син свого часу вивчився в столиці і повернутися в село не схотів, сказав, що перспектив нема. Працював кілька років в столиці, потім зустрів дівчину й вони поїхали в Німеччину на кілька років працювати. Повернулися, побралися. Купили простору трикімнатну квартиру.

Щоправда, ми до такої серозної покупки теж руки доклали: виростили й продали трьох поросят, а гроші майже всі молоді віддали, адже квартири дорогезна, в новобудові.

Разом Романа і Наталка вже 16 років, у них син-підліток, ан другу дитину мріють зважитися. Приїздять до нас в село іноді, допомогти щось та від великого міста відпочити, але не часто. Син у приватній будівельній фірмі працює, невістка віддалено з дому, третя кімната в квартирі їй під кабінет відведена.

І все було б добре, але оце буквально на днях таке вийшло! І я тепер винна ще! як я вже сказала, я тиждень тому приїхали побути місяць в сина й невістки у місті, поки чоловік в будинку сажу трусить та з кумом плитку перекладуть в кухні й санвузлі.

Так ось, звичайно, я з перших же днів, щоб полегшити життя невістці, перебрала на себе кухню й приготування, тим паче знаю, як онук і син люблять мої страви. і невістка наче й на проти, готувати не забороняла, але на стіл приходила накривати сама – в обід, коли онук Микитка зі школи прибігає, і на вечерю, коли Роман вже з робот повертається.

Як я побачила, які невістка порції моєму сину в онуку кладе – так і обімліла! Вони що, мурахи??! Одному 37, іншому – 14! Два молоді чоловіки, один – росте, інший – багато працює.  А вона їм – по одному ополонику першого, по дві ложки картоплі чи каші, одну сосиску-котлету голубець.

Каже Наталка, багато їсти не можна, то не на користь. Я все розумію, вона на стільці біля монітора працює, енергію не витрачає, але ж і син, і чоловік багато рухаються, їм поживна їжа треба і нормальні чоловічі порції! А вони її слухаються, слова бояться сказати, бо невістка зараз більше за Романа заробляє, за її рахунок – розваги, відпочинок.

Та мені на це все байдуже! Мої син й онук мають бути ситі! Я день терпіла, два, три  – потім встала і доклала сину й онуку картоплі на тарілки, ще по дві котлети, та не десерт по шість налисників кожному.

Як скипіла Наталя, ви б бачили! Сказала, що вона тут господиня й нікому не дозволить хазяйнувати в своїй оселі. А я у відповідь – що моя фінансова для в цій квартирі також присутня, що не таке то просте діло – свиней вигодувати, най би сама спробувала.

Роман нас намагався вгамувати – та марно. в результаті, Наталка забрала ноутбук і поїхала до своїх батьків на інший кінець Києва, Роман не зміг її зупинити. У конфлікті. звичайно, тепер винувата я, хто ж іще.

Ну то й що ж, нехай, я не шкодую, що так сталося.  Я поїду – сама прибіжить. А я хоч цей час ситно й смачно погодую моїх дорогих чоловіків, синочка й онука. Всім добра й злагоди в родинах.

Автор – Олена М.

Передрук без посилання заборонено.

Фото ілюстративне, авторське.

You cannot copy content of this page