Я у туж мить поїхала до Кості додому, своїми ключами відімкнула квартиру. Через півгодини всі речі моєї “дорогесенької” невістки були у великих щільних мішках для сміття і стояли біля дверей. Всі, до єдиної!
Поїхала я оце недавно я до своєї давньої подруги на іншу околицю міста. Заходимо ми з Лідою в новеньке кафе. І я очам своїм просто не вірю! У куточку залу – моя невістка, яскраво демонструє гарячі почуття до імпозантного кавалера, а він – до неї. Не стримуються! Та про все по-порядку.
Скажу одразу, що 15 років тому мене саму зрадив чоловік, тому я цього не терплю. Ніяких компромісів! Я з ним одразу розлучилася, але стосунки зберегли нормальні, з сином колишньому не забороняла спілкуватися.
Син Костянтин виріс чудовим чоловіком, побудував свій бізнес, купив квартиру. У 34 роки, три роки тому, син одружився – він з цим не поспішав, спочатку хотів міцно стати на ноги, реалізуватися, щоб дати своїй майбутній родині максимум.
Все у них з Веронікою було добре: живуть окремо, зі мною нормальні стосунки, ходимо одне до одного в гості. Онучок Єлисей два роки тому народився, наш улюбленець.
І ось минулої весни пішов малий у дитсадочок, а у Вероніки, як виявилося, стало багато вільного часу, аж дуже вже забагато!
Про те, що вона наставляє роги моєму синові, я дізналася випадково.
У мене подруга ще зі студентських років живе на іншому кінці Києва, але ми з нею вже багато років спілкуємося, підтримуємо одна одну. Ось і цього разу вирішили з Лідою зустрітися, посидіти в кафе. Час дуже не простий у нас зараз, але жити все одно треба, тим паче, що ми вже не молоді далеко.
І от поїхала я у домовлений день і час до подруги на іншу околицю міста.
Заходимо ми з Лідою в новеньке кафе, яке вона мені розхвалювала. І що би ви думали? Дивлюся, у куточку залу – моя невістка Вероніка, яскраво демонструє гарячі почуття до імпозантного кавалера, а він – до неї. Не стримуються.
Я потягла Ліду за рукав і ми швидко вийшли на вулицю. Посиденьок в цей день не вийшло. Ліда мене, звичайно, зрозуміла.
У мене є ключі від синової квартири, адже я іноді забираю малого з дитсадка, поливаю квіточки, коли вони їдуть на відпочинок чи ще там кудись на кілька днів.
Отже я миттю поїхала до сина додому, перед цим заїхавши в магазин і купивши великі щільні мішки для сміття. Своїми ключами відімкнула квартиру сина. Через півгодини всі речі невістки були в мішках і стояли біля дверей. Всі, до єдиної, до останньої одежини і косметики, зубних щіток. Ні однієї дрібниці я не залишила. Не потрібна така дружина Кості!
Я сіла і стала чекати повернення когось і з них. Єдине, про що жалкувала – що не зробила потайки фото Вероніки з її мачо. Та не факт, що вийшло б.
Першим повернувся, як я і думала, син. Вероніка мала забрати Єлисейчика з дитсадка, а потім вже додому.
Вадимові вона сказала, що проведе день з подругою, в спортзалі і у косметолога. Ага, у трьох косметологів.
Розмова з Костею була не проста, але я йому все розповіла, пояснила, чому речі його благовірної – в мішках. Та він попросив мене поїхати додому, сказав, що йому треба все з’ясувати і обговорити з дружиною на одинці.
Наступного дня була субота, вихідний. Десь о 10 ранку я помчала до сина й невістки. І як ви думаєте, яку картину я застала у них вдома?..
Вони удвох діставали з мішків її речі і розкладали їх назад по місцях! Обоє заплакані, але якісь щасливі.
Костя наполегливо попросив мене поїхати до себе, сказав, що розберуться у всьому самі і щоб я більше не брала на себе ініціативу і не втручалася в їхні справи і їхнє особисте життя.
Це ж треба, як вона його обкрутила!
Минув місяць. З невісткою я не спілкуюся зовсім. До них не їжджу, та вони і не кличуть. Костя мені малого сам іноді привозить, але розмов на тему зради Вероніки він уникає, а вірніше, прямо сказав, що не буде про це розмовляти. І що зради не було – то був давній друг невістки, якого вона роками не бачила.
Ага, я так і повірила! Я ж не вчора народилася!
Найсумніше – ключі від квартири у мене забрав, сказав, що за потреби буде мені їх давати.
Ну, і як це назвати? Ну як, як він її простив? Чогось я в цьому життя я точно не розумію. Буду рада почути сторонню думку. Всім дякую!
Автор – Олена К.
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
Недавні записи
- Свекруха моя знову умудрилася вчудити! Ну скільки пояснювали, просили людину – все одно своє гне. Ось і зараз. Але вона весь час забуває про це прохання, ну або навіть абсолютно свідомо ігнорить його. Притягла дитині розумний телефон, який, само собою, у малого вже є
- Оскільки у нього за містом невелике господарство, є живність – коза. кури-качки – та город, його дні з коханою жінкою мають бути дуже насиченими. Підйом із самого ранку. Потім робота. Догляд за тваринами та майбутнім урожаєм. Неспішно, без фанатизму. Але щоб аж до обіду. Потім невелика перерва й знову працювати – все, як у наших предків. Вони роботи не боялися і жили сто років. Моя квартира в центрі Луцька йому як п’яте колесо
- Учора моя невістка Олена мала 36 років. Та я поїхала у місто до дітей на два дні раніше – щоб усе їй допомогти, разом приготувати всілякої домашньої смакоти – голубців, завиванців, холодцю, перців нафарширувати, торт спекти, млинців з сиром солодких . Привезла з села всього свого – курку, качку свої, свининки на холодець купила в сусідів, яєць – теж своїх, мочка і сиру, тільки зробила. Ну й овочів-фруктіва, само собою. Ледве доперла все маршруткою! А сьогодні вже поїхала зранку додому, наплакалася всю дорогу і заспокоїтися не можу – ну так прикро! Ну хіба так можна??? Все запхала в холодильник і не глянула. А відмітили – просто сором
- Свекруха Марина Федорівна – золота людина. Мудра, знає життя на багато краще за мене. Маю її слухатися, щоб з мене хоч якийсь толк був. Я не правильно доглядаю за чоловіком, тобто її сином, неправильно роблю все для дитини. Днями зібралася я прибрати зуб, муляє мені давно, а мама чоловіка каже мені: “Не здумай! Тобі занесуть щось і в щоці утвориться дірка!” І що тепер робити – не знаю, невже свекруха права? А вона мені: “Ти йому ручки-ніжки пошкодиш. Ось я дивилася передачу, там так і було”
- Я ще в п’ятницю попередила і сина і невістку, щоб приїхали в село, бо потрібно все з поля допомогти зібрати. В мене дочка ще є, Наталка зі мною живе, але до роботи – дуже лінива. А ось невістка – інша справа. Того дня ми мали справу з морквою і бурячком. Невістка копала, а я відразу ж обчиняла. Робота в нас йшла конвеєром, тільки бухгалтерія підвела, як любить сміятися мій чоловік. А після роботи всі сіли до столу. Я й не сподівалася, що моя невістка така