Якби ви знали, як я картаю себе за те, що вибрав собі в дружини, не ту жінку. Як я винен перед своєю мамою…
Мама мене виростила без батька, вся її життя було присвячене мені і зрозуміло, що вона дуже сильно прив’язана до мене.
Мою молоденьку дружину моя мама прийняла дуже добре і була рада за мене, що нарешті я знайшов своє щастя, і з нетерпінням вже чекала онуків.
Жити ми вирішили разом, дружина не заперечувала та й мамі буде простіше – невістка допоможе якщо що, адже вік уже.
Однак, практично відразу між мамою і моєю дружиною почали проблеми, і невдоволення. Те мама зварила суп, хоча просили борщ, то каструлі не так вичищені, то порошок для прання треба було брати інший.
Я намагався маму умовити не ображатися на дружину, мовляв, ще молода, недосвідчена, їй хочеться всього і відразу.
А мама і не ображалася, вона навіть і сперечатися не намагалася, а тільки намагалася згладити кути. Я дуже зайнятий по роботі, тому не знаю, що у них творилося в будинку, але дружина стала постійно мені скаржитися на мою маму.
Одного разу навіть з мамі стало погано, а дружина в той день була запрошена в гості. Але так як мала приїхати швидка, вона не могла вийти з дому.
Але їй було шкода втрачати вихідний день даремно і вона все-таки запросила тих друзів до нас додому.
І ось, коли я прийшов увечері з роботи, я жахнувся по-справжньому. Мама лежить, погано себе почуває, їй викликали 2 рази швидку, а моя дружина в сусідній кімнаті запалює зі своїми друзями! П’є, веселиться, танцює… Як ???? Як можна бути такого?
У підсумку ми посварилися, вечір зіпсований, дружина плаче, мамі незручно, вона відчуває свою провину у трагедії, а я не знаю як розірватися між ними!
Після цього я уважно придивився до дружини і зрозумів, що дружина всі свої домашні обов’язки переклала на маму! Прання, готування, прибирання, навіть за продуктами майже завжди ходила моя мама… І все одно – дружина не пропускала нагоди зробити зауваження, якщо було щось не по її.
Я запропонував дружині з’їхати жити окремо, але що характерно – вона відмовилася! Вона чекала на дитину, і знала, що зараз їй одній не впоратися. Тоді вона притихла, перестала скаржитися, аби я відмовився від своєї затії.
Незабаром народилася дитина і мама нам ДУЖЕ допомагала з дитям, навіть забирала на ніч до себе спати, щоб тільки ми виспалися. Але дружина стала дорікати їй ще більше – то у дитини алергія, то тепло одягнена, то нема після прогулянки з бабусею і цей список претензій не закінчувався.
І при цьому, дружина нескінченно скаржилася, що вона нічого не встигає, що втомлюється з дитиною, що їй скрізь треба встигнути збігати і ще за хворою свекрухою треба догляд забезпечити…
А сама благополучно бігала на фітнес, в басейн, по салонах красу наводила. А мама ніколи не скаржилася… все терпіла.
Я навіть не уявляю, скільки б це все тривало б ще, якби я одного разу не повернувся додому, за випадково забутими документами.
Зайшов в коридор і почув з кухні просто нестямні крики дружини. Вона буквально кричала на матір, з такою люттю, що я не міг повірити своїм вухам. Я її ніколи такої не знав!
Дружина кричала, що моя мама її дістала, що їй вже пора на той світ, що занадто тут засиділась вже, що її треба здати в будинок для людей похилого віку, а ще краще в дурку.
А мама плакала і мовчала. І разом з бабусею, плакав наш синок.
На роботу я в той день не пішов. У нас з дружиною відбувся дуже важка розмова. Я завжди вважав, що моя дружина найкраща, добра, розумна жінка. А виявилося, що живу зі злісним монстром, у якій начисто відсутні почуття жалю і поваги до людей похилого віку.
Загалом, ми розлучилися. На нас з мамою вилилося стільки помиїв, навіть згадувати гидко. Дружина мало того, що отримала з мене квартиру, яку я по дурості своїй переписав на неї, так як довіряв їй повністю, так ще нам з мамою заборонено бачитися з дитиною.
Це ми переносимо найважче. Мені дозволено з ним бачитися зрідка, на території дружини, а мама тяжко хворіє після всіх цих чвар і практично не виходить з дому.
Ось такий вийшов нехороший фінал. Я відчуваю себе дуже винним перед мамою, що стільки часу не помічав, що діється в домі, що вона стільки мук винесла від моєї вже колишньої дружини. Але вона у мене одна і її ніхто не захистить, крім мене.
А дружина? Я не поспішаю з пошуком нової дружини, не хочеться так сильно помилитися ще раз і так за мою помилку поплатилася моя бідна мама…
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
