fbpx

Я в гарному гуморі йшла з сином за руку по торговому центрі, і розглядала на вітринах взуття, яке і планувала придбати. Зоряну і її сина ми зустріли випадково, біля ліфту. Привіталися, та й стали в сторону, щоб трохи полялякати. І тут моя подруга, без грама совісті попихає до мене свого Матвія. – Синок, а ось і тьотя Валя! Як добре, що ми її зустріли. Тут поруч є дитячий магазин. Вибирай любу іграшку, в тебе ж день народження було

Я в гарному гуморі йшла з сином за руку по торговому центрі, і розглядала на вітринах взуття, яке і планувала придбати. Зоряну і її сина ми зустріли випадково, біля ліфту. Привіталися, та й стали в сторону, щоб трохи полялякати. І тут моя подруга, без грама совісті попихає до мене свого Матвія. – Синок, а ось і тьотя Валя! Як добре, що ми її зустріли. Тут поруч є дитячий магазин. Вибирай любу іграшку, в тебе ж день народження було.

***

Є у мене дуже давня і близька подруга. Дружимо вже більше 20 років. Але мені здається, що це я з нею дружу, а вона тільки із задоволенням мою дружбу приймає. І я тільки зараз це почала розуміти. Довго ж у мене розкривалися очі…

Зоряна (подруга) людина характерна, запальна. А я навпаки, поступлива, терпіти не можу конфлікти всякі, намагаюся уникати їх, навіть якщо потрібно в чомусь поступатися.

За останній рік, у мене відбулася якась переоцінка цінностей, і на багато речей я стала дивитися по іншому. І подругу свою я побачила зовсім з іншого боку. Хоча так вона вела себе зі мною завжди.

Я просто розповім про останню ситуацію. І ви самі зробите висновки. Про які потім, обов’язково напишіть мені в коментарях. Я повинна зрозуміти права я чи у мене просто зозуля втомилася?

У мого сина день народження в лютому. У її сина день народження в березні. На день народження до моєї дитини вона приїхати не змогла, але ми зустрілися рівно через тиждень, запланували сімейний похід в лазню взяли дітей, чоловіків і прекрасно провели час. Подарунок моєму синові вона не привезла.

І мене це зачепило. Адже тиждень тому було день народження і вона вдає, що нічого не було, і навіть на словах сина не привітала.

І тоді вперше за всі роки я затамувала на Зоряну образу. Настав час дня народження її і я збрехала що не можу, і не приїхала. З шкідливості, з принципу.

Але так співпали зірки, що приблизно через тиждень (!!!) ми з сином випадково зустрічаємо її та її сина в торговому центрі.

І під час звичайної розмови вона раптом каже своєму синові: “А, до речі, ось тітка Валя, вона тобі подарунок на день народження не подарувала. Он іграшковий магазин давай, веди її туди!”І сміється.

В мене забракло слів, я витріщила очі і не знаю що робити. А малий її бере мене за руку і каже: “О, пішли. Я хочу робота!”

Мій син: “Я теж хочу робота!”

І я як вівця поперлася і купила їм по роботу. А в торговий центр йшла купити собі черевики. Але грошей вже немає, роботи річ не дешева.

А моя “подруга просто стояла біля магазину і по телефону з кимось розмовляла, і сміялася на весь поверх.

І навіть не зволила припинити розмову, коли ми з коробками вийшли з дитячого світу. Вона просто взяла сина за руку, а мені швидко сказала “Зідзвонимось!”. І вони пішли задоволені у своїх справах.

А я залишилася з тремтячими руками і відчуттям, що в мене плюнули…

Після такого абсолютно немає бажання спілкуватися з Зоряною, не хочу нічого їй говорити, пояснювати. Я просто перебуваю досі в “легкому” здивуванні. Вирішила не відповідати на її дзвінки та смс. Скажіть, я нормальна?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page