Я в Німеччині вже 16 років, живу недалеко від Мюнстера. Приїхала сюди після університету, довчилася вже у місцевому виші, вивчила мову, багато пройшла, але тепер я досить успішний юрист у своєму місті.
З особистим життям поки не склалося, весь час я на кар’єру витрачала, але тут це нормально. Мені 36 років, я не стара, доглянута і все в мене ще попереду, до того ж, залицяльників достатньо.
Та розповідь моя не про це. Коли в Україні почався весь цей жах, я запросила до себе рідних. І в травні до пене приїхали мама і на два поки старша сестра з трьома дітками, а чоловік у неї військовий.
Я все їм тут допомогла: освоїтися, отримувати виплати від держави, розмістила їх у себе в трикімнатній квартирі.
І все б добре, якби не одне «але». Справа в тому, що мої рідні прибули не самі.
Так, я прийняла у себе 5 людей рідні, але на звіринець я не розраховувала!А вони привезли з собою двох котів, собаку, папугу й двох щурів.
Я люблю тваринок, але, вибачте, не у себе в квартирі з ремонтом! Я протрималася кілька місяців, але більше на змогла.
Папуга все клює, собача – гризе, всюди, навіть у їжі, котяча шерсть, роблять всюди по кутках свої справи, а від щурів такий запах, що в квартиру не зайти.
Знайти окреме житло рідні з такою кількістю тварин теж не вийшло.
Словом я не витримала. Домовилася з подругою, яка є власницею приватного притулку доя тварин, і коли моя рідня всім складом, але без своїх підопічних, пішла в супермаркет, до мого будинку під’їхала машина цього притулку і всі звірята поїхали в свою нову оселю, принаймні, до повернення своїх господарів в Україну.
Я просила про такий варіант маму й сестру, але вони на погодилися, сказали, зо літи дуже засмутяться.
Але так засмучуюся я, бо не можу нормально жити й працювати у своїй оселі!
Тому я й зробила це без їхнього дозволу, знаючи, що про тваринок добре потурбуються, адже я за це платитиму.
Але у результаті винок конфлікт і після мого недавнього вчинку з тваринами мама і сестра з трьома дітьми тепер їдуть додому в Чернівці, а мене зробили винною, не розмовляють зі мною.
Я не збираюся їх тримати, умовляти, адже мій комфорт для мене теж важливий. Через кілька днів вони заберуть тварин і поїдуть додому в Україну, це їхній вибір.
Дуже хочу почути сторонню думку: невже я не права і не можна було так чинити з рідними, які приїхали до мене пересидіти небезпеку?
Автор – Олена М.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com
