Я в суботу пішла за продуктами на ринок, а коли прийшла, побачила “картину маслом”. Остап сидів у вітальні і рився в телефоні, а його син від попереднього шлюбу, в нашій кімнаті дивився мультфільм. Я вирішила не мовчати, і стала для Остапа ворогом номер один. Але ж я з цим чоловіком паную створити сім’ю
Мене звуть Алла, мені 42 роки, я розлучена. Маю двох дорослих дітей від першого шлюбу, двійню – дочку і сина. Два роки зустрічаюся з чоловіком, який теж розлучений. Остап, батько дорослої доньки та маленького сина. Щоразу, коли у нього гостює син на вихідних, він не звертає на нього особливої уваги, і всі турботи про Матвійка на мені. Мені таке геть не подобається.
Ми з чоловіком розлучилися, коли діти були ще малі. Ми обидва не розуміли один одного, але обидва чудово піклувалися про дітей. Останнім і більш-менш логічним завершенням наших взаємних розбіжностей стало те, що він знайшов іншу жінку. Діти залишилися зі мною, але вони могли бачити тата, коли захочуть.
На щастя, вони також подружилися з його новою дружиною. Мій колишній чоловік був досить щедрим по відношенню до мене і дітей, надсилав гроші не тільки на дітей, а й утримував мене певний час.
Ми тоді жили в районному центрі. Коли діти підросли, я продала квартиру, що залишилася після розлучення, і переїхала до обласного центру, де купила квартиру. Діти при першій же можливості могли відвідати тата – в основному це на вихідних. Це нас усіх влаштовує.
Коли я нещодавно з ними розмовляла, і син, і дочка погодилися, що вони ніколи не зазнавали жодної трaвми через те, що вони з розлученої сім’ї. Навпаки, вони оцінили те, як ми з татом змогли домовитися і як ми ладнаємо, і ми зробимо все, лиш би вони були щасливі.
Після розлучення я двічі мала серйозні стосунки, але так і не вийшло, що ми залишилися разом. Я познайомилася з Остапом два роки тому. Він батько дев’ятнадцятирічної доньки та дев’ятирічного сина. Коли ми познайомилися, він був ще одружений, але з дружиною вже не жив. Остап жив і фактично живе на орендованій квартирі. Він уже розлучений, квартиру залишив дружині та дітям, а йому залишилася дача від батьків.
Більшість часу Остап зі мною, нам краще в моїй квартирі, а останнім часом він також приходить до мене зі своїм маленьким сином. Мої діти вже самостійні, вони бачиться з батьком самі, разом ходять гуляти. Влітку вони були з новою сім’єю батька на відпочинку в Карпатах. Чоловік бачить у дочці себе, вона його маленька дівчинка, і він зробив би для неї все. Також дуже трепетні стосунки в чоловіка і з сином. Іноді мені здається, що він занадто балує їх, але це його справа.
Але стосунки Остапа з сином знаходяться зовсім на іншому рівні. Він практично ігнорує хлопця, він з ним тільки тому, що так потрібно. Коли я провела з ними перші вихідні і побачила, як він практично ігнорував сина, Матвій сам сидів пів дня в кімнаті, дивився телевізор і приходив тільки поїсти до нас, я був не те слово, здивована. Тато майже не розмовляє з ним, тому я спробувала запропонувати, що ми могли б піти погуляти, але вони обоє зробили вигляд, що не говорять, тож я відмовилися.
Тоді Остап зізнався мені, що не знає, що з ним робити. Каже, він не знайшов з ним ніякої спільної мови. Ще до його народження з їхнім шлюбом не все йшло, вони вже тоді перестали розуміти один одного. Вони думали про розлучення, але потім дружина сказала, що можливо друга дитина скріпить їх шлюб.
Остап сказав, що не хоче, але вона вмовила його. Він вірив, що все налагодиться. Але було навпаки. Незважаючи на те, що на світ з’явився син, він не відчував ніякого ентузіазму. Так і залишилося, він сприймає хлопця як “сусідську дитину”. Каже, що йому не хочеться звертати на нього увагу, щось з ним робити.
І нічого не змінилося навіть після розлучення. Але тепер йому доводиться присвячувати себе двічі на місяць по цілих вихідних сину. Але виявляється, що я керую ним. Я спочатку думала, що це буде легко, що я придумаю для нього програму, все-таки у мене двоє дітей і це було не так давно, коли вони були маленькі і я мала їх доглядати, ходити з ними на прогулянки, займатися різними видами діяльності. Тому нам усім це завжди подобалося. Я дуже люблю дітей і мушу визнати, що я дуже чекала сина Остапа.
Проте вихідні з Остапом і його сином стають для мене дедалі більшим випробуванням. Хлопчика нічого не цікавить, він все робить неохоче, воліє десь засидітися з планшетом або перед телевізором. Щодо відпустки, коли він був у нас на тиждень, я навіть сказала Остапу, що ще тиждень, і я б зійшла з розуму з ними обома.
Я справді не знаю, що робити. В іншому випадку Остап мені дуже подобається, він дуже милий, уважний, і я з ним добре ладнаю, ми навіть думаємо жити разом і, можливо, одного дня станемо на рушничок щастя. Але кожні 14 днів він повинен піклуватися про свого сина, і я думаю, що я цього не витримаю, якщо нічого в їх стосунках не зміниться.
На жаль, Матвію теж нелегко вдома, колишня дружина Остапа знайшла собі нового чоловіка, і він відвідує її лише на вихідних. А їхній син нікому не потрібен, тож проводить вихідні або з татом, який ним не цікавиться і не знає, що з ним робити, або з старенькою бабусею, яка вже не в силі приділяти Матвію багато уваги.
Що робити? Якесь замкнуте коло!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
