fbpx

Я в той час був дома один. Це була субота. Дружина пішла з донькою “побродити” по торговому комплексу. Коли подзвонили в двері, я здивувався, оскільки нікого не чекав. – Доброго дня! Мене звати Михайло. Ми весною з вашою дружиною разом відпочивали в Трускавці. – Мої очі округлилися. Та після розмови я дізнався дещо неймовірно цікаве. Виявляється, моя дружина просто ангел!

Я в той час був дома один. Це була субота. Дружина пішла з донькою “побродити” по торговому комплексу. Коли подзвонили в двері, я здивувався, оскільки нікого не чекав. – Доброго дня! Мене звати Михайло. Ми весною з вашою дружиною разом відпочивали в Трускавці. – Мої очі округлилися. Та після розмови я дізнався дещо неймовірно цікаве. Виявляється, моя дружина просто ангел!

– Доброго дня. Мене звуть Михайло. Минулого літа ми разом з вашою дружиною відпочивали в Трускавці.

Через п’ять хвилин після того, як Михайло розповів Володі всю правду, навіть ще не встигнувши увійти в будинок, той вирішив поговорити з ним “по-чоловічому”.

Прийшовши побачив, до чого йде справа і став усміхатися.

– Скоріше за все, ви мене неправильно зрозуміли. Ми відпочивали порізно, тільки бачилися кілька разів.

– Підійди ближче! — Володя взяв чоловіка за сорочку та завів його до коридора. — Виходить, разом в Трускавці були?

– Боже мій! Та ви що? — Михайло спробував вивільнитися з чіпких рук Володимира. – Ви ж не дослухали…

– То я ще й дослухати це маю? — Володя розлютився ще більше, — ну викладай усі подробиці, а потім я тобі покажу де раки зимують.

– Звичайно… Зрозуміло… Тільки не зліться, а то я заїкатися починаю.

– То може тебе поцілувати ще? – Зараз!

– Перестаньте крутитися. Я нічого такого не мав на увазі.

Щоооо?! — Володя витріщив очі. — Ти впевнений, що все ще хочеш розповісти? Зізнавайся, що у вас було з Марусею?

– Ну що ви, — Михайло вийняв з сумки конверт і вручив Володі. — Спершу хочу віддати вам це. Це не вся сума. Решту пізніше вам поверну.

– То ти відкупляєшся чи що?

– Ви неправильно все зрозуміли. Я просто хочу віддати борг. Хіба дружина вам не казала, скільки вона на мене витратила?

– Не зрозумів??? — У Володі навіть рот відкрився. — То ви ще й відпочивали за мій рахунок? Тобі взагалі скільки років?

– Але це не має жодного значення. Хоча явно більше, ніж вам.

– Слухай, ти ж не альфонс…

– Та ну вас! — Михайло вийняв зім’яте фото з кишені. – Ось моя сім’я.

– Ах ти ! У тебе сім’я є, а ти на мою задивився?

– Та що ви мене тріпаєте! — обурювався Михайло. — Хіба ви не помітили, що моя дочка дитина з особливими потребами, вона не ходить?

– Помітив! То ти вирішив від них піти? Чи непросто жити з такою дитиною?

– Не перебивайте мене! — почав підвищувати Михайло голос. Після цього дістав нове фото. — Подивіться, тепер моя донька вже стоїть сама!

– Ну а я тут до чого? Хочеш мене розчулити?

– Невже до вас не дійшло? — Михайло вийшов із себе. – Це все завдяки вашій дружині! Вона нам допомогла!

– Не зрозумів!

– Коли ваша дружина дізналася про нашу ситуацію, вона вирішила допомогти нам. Я розповів їй, що лікарі просять величезну суму на операцію, щоб дочку поставити на ноги. Після того, як ваша дружина дізналася про це, вона зголосилася допомогти. Лише сказала, що з вами порадиться.

– Зі мною?

– Звісно. А потім вона дала нам сто тисяч гривень. Сказала, що ви розщедрилися.

– Я? Не пригадаю такого…

Невже? — Михайло виглядав розгубленим. Потім зрозумів, — не хвилюйтесь. Я тоді пообіцяв вашій дружині все віддати. Вона відмовлялася, але дала цю адресу. І ось я тут…

– Ось як воно виходить…

До Володі в результаті дійшло. — Виходить, вона гроші вам віддала. А я ж тоді… так розлютився на неї, що вона стільки грошей там потратила. Тільки чому вона не зізналася у всьому?

– Вона сама доброта. Я таких людей більше не зустрічав!

– Дорогий ви мій! Як гарно сказано! — після цих слів Володя почав обіймати незнайомця. — Тепер я зрозумів, що я живу зі святою жінкою!

– Нарешті. Я радий за вас. — Михайло звільнився з обіймів Володі і сказав. — Я назбирав поки що лише частину суми. Вам, мабуть, теж гроші потрібні…

– Не зрозумів?

Я обов’язково все поверну. Тільки згодом. Сума величезна.

Та що ти! Не потрібні мені гроші! Йдеться про здоров’я. Так що ти кинь цю справу. Забудь. Зрозумів? Витрати їх на свою родину. І ще в мене до тебе прохання. Давай зробимо моїй дружині сюрприз. Приходьте всі разом до нас у вихідні. Ок? Тільки не підведи.

Домовилися… – розгублено кивнув Михайло.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page