Я в той час їхала за кермом. Права в мене вже більше року, та практики недостатньо, тому на дорозі я вся в напрузі. Коли зателефонував чоловік я йому відповіла, але щоб лишній раз не хвилюватися, увімкнула гучний зв’язок. Ми поговорили, а після я просто відкинула телефон на пасажирське сидіння, не вимкнувши його перед тим, та як згодом виявилось, і Олег його не вимкнув. І тут я чую розмову, яка заставила мене зупинитися.
– Молодці, мої пташечки. Ви чудово поводилися! Ні слова не промовили, поки я з дружиною спілкувався. І зараз я весь у вашому розпорядженні! Давайте продовжувати спілкування!
Після цього пролунали незрозумілі звуки: шепіт, регіт, шелест…
Я навіть автівку зупинила від здивування. Взяла до рук телефон, який встиг звалитися на підлогу. Натиснула червону кнопку.
У шлюбі ми перебуваємо вже 10 років. Синок Матвійко вже в другий клас ходить. Нажили чимало.
Мені й на думку ніколи не спадало стежити за чоловіком. Між нами були довірчі стосунки. Я завжди думала, що ми нічого не приховували. Принаймні мені приховувати нічого! Звичайно ж, я не зможу вдавати, що не в курсі того, чим він там займається. Тому я вирішила зізнатися у всьому.
Спершу відвідала психолога. Точніше, навіть двох. І що б ви думали? Кожен із них мені дав свою пораду, яка кардинально відрізняється.
Один із них — чоловік. Зважаючи на все, у нього на особистому фронті були свої проблеми. Очевидно не все гладко.
– А чому ви вирішили продовжити слухати телефон? Потрібно було відразу відключатися. Це надто особисте. Не можна так!
У результаті почав говорити, щоб я забула про те, що сталося, і взагалі продовжувала жити, як ні в чому не бувало. Ну це в тому випадку, якщо не збираюся розлучатися.
І тут я задумалася – чи хочу я розлучення? Якщо йдеться про того чоловіка, з яким я прожила десять років у шлюбі, то я б не розлучалася. Але після того, що я дізналася, я вже не знаю, чи я хочу далі з ним жити. Адже це вже не той чоловік, якого я знала та пам’ятаю…
Нічого собі! — каже він. – Як у вас все складно! Ви повинні приходити до мене на консультації, як мінімум разів десять, щоб все налагодити. Проблему потрібно опрацювати. А одного разу я вам нічого не підкажу.
Після цих слів я піднялася та пішла.
Другим спеціалістом була жінка, яка відразу ж мене зрозуміла і підтримала:
У тому випадку, якщо ви не збираєтеся продовжувати вдавати, ніби нічого не сталося, тоді і не робіть. Підготуйтеся до того, що він розсердиться. Буде в домі “буря”. Спробує піти, грюкнувши дверима.
Я готова до цього!
Не зрозуміло, навіщо я ходила до цих людей по допомогу. Ще й гроші сплачувала. Дивина! У результаті я прийняла рішення самостійно. Я виклала все чоловікові начистоту. Поетапно. І була готова до будь-якої реакції.
Але у відповідь на мої слова він тільки розреготався:
Люба, а ти пам’ятаєш, де я перебуваю під час роботи? Я ж у зоопарку працюю. Я орнітолог. І на той момент, коли розмовляв з тобою, перебував у клітці з папугами…
Навіть не знаю — вірити йому чи залишитись при своїй думці?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
