Тепер не знаю, може й не правильно вчинила, що не вислухала бабусю Ольгу.
Я в той день мала велике бажання готувати. Свіжозварений плов та салатик я поклала акуратно на тарілочку і понесла до баби Ольги. Вона, жіночка старенька, але дуже охайна. Єдиний син так і не одружився, і мамі можна сказати, нічим не допомагав. Єдиною її допомогою були небайдужі сусіди, сама вона до магазину вже не ходила. І ось заходжу я в квартиру.
Живе в будинку навпроти бабуся, ну така вже мила – Божий одуванчик. Єдиний син не одружений, працює десь вахтовим методом. Старенька майже завжди одна. Часто хворіє, майже не виходить на вулицю.
Коли ми переїхали в цей будинок, в квартиру бабусі і дідуся мого чоловіка, бабуся Ольга прийшла до нас в гості, познайомитися. Вона дружила з бабусею чоловіка.
Ольга Миронівна була ангел у плоті – м’яка, скромна. Захоплювалася моєю колекцією іграшок, моїми кімнатними квітами. Поговорили про те про се, і вона стала збиратися додому, чемно попросивши у мене номер телефону. Я звичайно ж дала, шкода самотню бабусю, навіть поговорити ні з ким.
Вона іноді просила мене сходити в магазин за продуктами, про невеликі послуги. Мені, в принципі зробити це було не складно.
Якось вона зателефонувала мені і попросила принести їй хліба. Я як раз тільки що приготувала обід.
Думаю, пригощу Ольгу Миронівну свіжозвареним пловом і салатиком. Поклала на тарілку порцію і пішла до неї.
Старенька дуже зраділа частуванню, одразу взялася наминати за обидві щоки. Наситившись, вона подивилася на мене і каже: “Ти що ж мені обід на такій страшній тарілці принесла? У мене кіт з кращої тарілки їсть! Невже не могла покласти в нову красиву тарілку? Принесла, як подачку собаці бездомній!”
Від цих слів я втратила дар мови! Звичайна була тарілка, з квіточками і золотим обідком, ми вдома їмо з таких. Так мені прикро стало…
Я взяла тарілку і пішла додому.
Через якийсь час бабка зателефонувала мені, як ні в чому не бувало. Я підняла слухавку і вислухавши її прохання, сказала, щоб вона більше мені не телефонувала. Як же здивувалася старенька! Що, мовляв, сталося?
Я сказала їй, що вона мене незаслужено образила, хоча я була єдиною людиною в домі, яка відгукувалася на її прохання, допомагала їй. Вона стала щось говорити мені в слухавку, але я закінчила розмову.
Тепер так сиджу і думаю, може це в неї щось зі здоров’ям було в цей день не так, а я взяла і порвала з нею всі зв’язки.
Що скажете?
Фото ілюстративне – pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
