fbpx

Я в цьому пташнику вже не можу, другий рік, людоньки! Ще торішньої весни ми переїхали з Херсонщини до мами чоловіка в село на Черкащині. Свекруха ніде й не працює, то ми її тепер й утримуємо

Я в цьому пташнику вже не можу, другий рік, людоньки! Ще торішньої весни ми переїхали з Херсонщини до мами чоловіка в село на Черкащині зі зрозумілих причин.

Спочатку з матір’ю Вови у мене були добрі стосунки. Але коли ми оце стали жити разом, її ставлення різко змінилося. Причому змінилося у гірший бік.

Свекруха ніде й не працює, то ми її тепер й утримуємо. Чоловік у мене людина м’яка і не може слова сказати мамі всупереч.

Затен в неї ці ціплята-кури-качки, турботу про яких і догляд за ними мама чоловіка повністю переклала на нас.  Я зараз при надії, хочу уваги чоловіка, але він то працює за ноутбуком, то в городі й саду.

Вже сил моїх ніяких нема, але Вова не хоче переїздити в місто й орендувати квартиру, не хоче засмучувати маму, хоч ми й могли б фінансово.

Як далі буде – не уявляю.

Передрук без посилання заборонено.

Фото ілюстративне, авторське.

You cannot copy content of this page