Я вам зараз розповім, чому ніколи не треба їздити по заробітках.
Я з маленького райцентру на Сумщині. Освіта у мене тільки технікум, потім я вийшла заміж, народила сина. Сімейна історія тривала не довго, грошей не вистачало, ми були молоді і не вміли долати труднощі.
З маленьким Данилком я повернулася до батьків, і майже одразу раптово не стало тата. Мама моя ніколи не працювала, тато був далекобійником і забезпечував її.
Тому нам тепер стало зовсім складно фінансово, я отримувала копійчані аліменти, а нормальну роботу нам знайти було не реально.
Ось тоді мама в вирішила, що я маю поїхати в іншу країну на роботу. Мама мене вмовила їхати на заробітки одинадцять років тому, коли не стало тата, а я розійшлася з чоловіком. Моєму сину Данилку було тоді чотири роки.
Мама сказала, що треба робити в хаті хороший ремонт і Дані на навчання майбутнє гроші відкладати.
І я її послухала. Спочатку попрацювала в Польщі, потім переїхала до Португалії. Працювала на різних роботах, гроші майже всі були відсилала мамі.
Звичайно я іноді їздила додому, бачила що будинок мама привела в порядок, все відремонтували. Данилко росте і добре вчиться.
Ми постійно підтримували звʼязок по відео і я думала, що все йде за планом. Але я помилилася.
Перед цим новим роком полинула на небеса жінка, яку я доглядала останні роки, і я вирішила, що досить з мене чужини і повернулася.
Ось тільки радості це мені не принесло. Виявилося, що мама вже кілька років живе в нашому будинку з чоловіком, вони недавно розписалися. А мені вона навіть нічого не сказала!
А новиною, яка зовсім мене приголомшила, стало те, що мама зібралася продавати будинок, її чоловік додасть грошей і вони переїдуть в Київ, куплять там собі квартиру.
Натомість мама сказала, що гроші їй від мене більше не треба і я можу витратити те, що відкладала, на себе чи лишити на майбутнє сину. З продажу будинку вона мені давати не збирається.
Я орендувала собі поки що квартиру в нашому місті, бо не хочу в рідному домі з мамою під одним дахом. І все думаю: а що робити далі мені?
Викупити у мами наш сімейний будинок? Аде чи буду я щаслива в маленькому райцентрі, де всі знають нашу історію, немає роботи і якихось перспектив? Чи придбати собі житло в якомусь іншому місті в Україні? Чи покласти більшу частину грошей сину на рахунок і повертатися в Португалію?
Там в у мене принаймні є робота і навіть близька мені людина – він теж українець за походженням, але виріс в Португалії. кілька років тому розлучився, діти дорослі. Ми трохи по зустрічалися, але я не хотіла, щоб це зайшло далеко, не хотіла звикати, адже збиралася повертатися додому.
А все он як повернулося – вдома мене не чекають, а близькі і найрідніші – не такі вже й близькі. Як би ви вчинили на моєму місці? які поради можете дати? Буду дуже вдячна за будь-які думки!
Автор – Олена М.
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
