Я відповіла сестрі, що подумаю. Просто вона просить у борг всю суму, яку я відклала для дітей. Я не впевнена, що можу дозволити собі віддати свої заощадження сестрі зараз. Поясню все.
Я сама виховувала дітей. Нині ми із синами живемо у невеликому місті. Сини – підлітки, їздять електричкою до столиці на навчання. А я біля метро продаю молочну продукцію.
Не можу сказати, що ми в чомусь дуже потребуємо, живемо скромно, але при цьому мені вдалося за кілька років накопичити невелику суму грошей.
Просто я розумію, що за кілька років, дай Боже настане мир, хлопчики вступатимуть до університету. А навчання зараз коштує чимало, тому я й почала збирати заздалегідь. “Подушка” на чорний день нікому не зашкодить.
Я маю постійних клієнтів, зараз справи йдуть добре. Щовечора я приїжджаю додому і доглядаю худобу. Ті, хто має домашнє господарство, мене зрозуміють, ні хвилини відпочинку за весь день немає. Жодних вихідних.
Сини намагаються мені допомагати. Вони мене дуже радують: встигають навчатися і навіть відвідують спортивні секції. Ми знаємо, що просто так з неба гроші не падають. Так і живемо.
Ксенія моя старша сестра. Вона нещодавно прийшла в гості не просто попити чай, а з важливою справою.
Ксеня знає, що я відкладаю гроші синам на навчання у виші, я сама їй про це розповідала. У мене є непорушне правило: щомісяця я відкладаю певну суму і ніколи не торкаюся цих грошей. Я краще позичу грошей на їжу, ніж візьму копійку з грошей на майбутнє для моїх дітей.
Але сестра, яка зі свекрухою живе у двокімнатній квартирі в столиці, прийшла до мене з немислимим проханням.
У неї троє дітей, старша дочка нещодавно вийшла заміж, а жити їм з чоловіком ніде, на оренду житла їм коштів не вистачає. Тож сестра вирішила позичити в мене гроші, щоб залишити в банку заставу на квартиру для молодят:
– Тобі ж гроші найближчі три роки не знадобляться, а доки сини у школі довчаться, ми віддамо борг, – у мене аж щелепу звело від її слів.
Я розгубилася, коли це почула. Так, я накопичила пристойну суму і знаю, що таке житло, яке винаймається. Але хіба моя турбота влаштовувати життя дітей моєї сестри?
Я впевнена, що пройдуть роки, і я не побачу своїх грошей. Ксеня завжди ухиляється від сплати боргів. А я її сестра, і якщо проситиму повернути борг, то вона тільки ображатиметься на мене.
Я працюю з 5 ранку до півночі 15 років, щоб мої діти були ситі, щоб у них життя склалося краще, ніж у мене.
У той же час, сестра – найрідніша людина, і я їй не можу так просто відмовити. Тепер я не знаю, як вчинити. Я розумію її – Ксенія хоче подбати про добробут своєї дочки. Тільки для цього вона вибрала найпростіший шлях. Сказала, що подумаю. Але не знаю, що їй відповісти.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
