Чи доводилося вам робити вибір, від якого залежить подальше життя? Напевно, так. Усі ми іноді щось вибираємо: куди піти вчитися, працювати, з ким створити сім’ю і так далі. У моїй сьогоднішній історії вибір, який стояв перед молодою жінкою — іншого роду.

– Ми з мамою, батьком і старшою сестрою Веронікою жили в старому передмісті, – розповідає Ангеліна, – батьки отримали в ньому двійку від заводу, на якому тоді працювали.

Йшов час, завод благополучно розвалився, тата не стало, а будинок занепав. 4 роки тому його визнали старим і таким, що підлягає розселенню.

– На той момент у квартирі жила тільки наша мама, – продовжує Ліна, – Вероніка вийшла заміж, жила у свекрухи, народила доньку, я теж була одружена, ми з чоловіком квартиру винаймали, він категорично не захотів жити з моєю мамою.

У старій квартирі були зареєстровані мама, Ангеліна, Вероніка та дочка сестри. Саме вони стали власниками нового житла. наданого державою замість старого.

– Район хороший, квартира світла, – каже молода жінка, – і ми мали по 1/4 частки. У всіх, включаючи маленьку племінницю. А я тоді була на 6-му місяці. Так що моєму синові, що незабаром з’явився на світ, частки в квартирі не дісталося.

– Не хвилюйся, – сказала тоді Ангеліні мама, – я свою частку подарую онукові, так буде справедливо. І квартира буде, вважай, належати вам із сестрою порівну.

– Вероніка спочатку не заперечувала, — каже Ангеліна, — а потім чи хтось наспівав у вуха, чи сама дійшла і почалися претензії.

– Мама не мала права так чинити, – заявила старша сестра молодшій, – її частку ми мали успадкувати в рівних частках. А тепер виходить, що спадкоємицею стала лише ти, а я в повному прольоті?

– У якому прольоті, – не зрозуміла Ангеліна, – мама наша жива здорова, у тебе з донькою половина квартири, у мене з сином – друга половина. У чому несправедливість?

– А в тому, – відповіла сестра, – що в мене мало бути більше. Ти сину могла подарувати частку, яка належить тобі, а не тягнути її з мами. У неї двоє онуків, вона мала однаково поставитися до обох.

– А я не тягла, – розводить руками Ангеліна, – мама сама так вирішила. І хіба я, чи моя дитина винна в тому, що її ще не було на світі, коли ми нову квартиру отримували?

Незабаром Вероніка з чоловіком вирішили, що їм треба жити окремо від мами. Який вихід? Правильно, брати іпотеку, а за які гроші? Першого внеску немає: жінка лише з декрету вийшла. Але й тут знайшлися: продавати треба загальну квартиру, половина грошей від угоди — і на перший іпотечний внесок за окреме житло вистачить.

– Спочатку, – каже Ліна, – я проти не була, мама теж. Це і для нас із чоловіком був би гарний вихід вирішити своє житлове питання. А мама жила б із нами, так було б справедливо. Зрештою, її пенсія, зарплата чоловіка, дозволили б нам взяти навіть трикімнатну. А там і я мала на роботу вийти. Тільки чоловік героїні вважав інакше.

– Я відразу до твоєї мами жити не пішов, – заявив чоловік Ліні, – навіть тимчасово, а тепер ти мені пропонуєш все життя прожити з тещею під одним дахом? Ну вже ні. Я з нею жити не хочу. Нехай собі бере.

– А на що вона візьме? – сказала Ангеліна дружину. – У неї грошей немає ні на перший внесок, ні на платежі. І якби не її подарунок нашому синові, у нас би теж були копійки.

– Нічого не знаю, – відповів чоловік, – у неї і друга дочка є.

– На Вероніку в цьому питанні я ніяк не розраховувала, – каже Ангеліна, – вона ж майже перестала з мамою спілкуватися, тільки вимагала продавати якнайшвидше власність. Та й справедливо, не Веронічине це питання. Мамина частка подарована моїй дитині.

– І куди я маму, чи на вулицю? – Задала Ангеліна питання  чоловікові.

– А це не мої проблеми, – була відповідь чоловіка, – але платити іпотеку і жити з тещею я не стану.

– Я зробила вибір, – каже Ангеліна, – я обрала маму.

Жінка не залишила без житла рідну людину. Вони з мамою іпотеку все ж таки взяли. Після розлучення Ліни із чоловіком. Мама на пенсії і сидить із онуком, а Ангеліна вийшла на роботу. Квартирка у них скромна, двокімнатна, кімнати невеликі, зате окрема та іпотечний платіж посильний.

Щоправда, ціною вибору стало те, що син наразі росте без батька.

Вероніка? Отримавши гроші від продажу, вона викреслила маму та сестру зі свого життя, вважаючи себе ущемленою та постраждалою стороною. Чоловік? Він повернувся жити до своїх батьків, аліменти платить, із сином зустрічається на нейтральній території та весь час дорікає Ліну в тому, що вона ініціатор їхнього розриву.

– На порожньому місці ти залишила без батька, – вважає і мама колишнього чоловіка Ангеліни.

– А чому на порожньому? І що за батько, який готовий залишити дружину маму на вулиці, охоче скориставшись грошима тещі. Адже, якщо вже зовсім говорити справедливо, то прав на частки в батьківському житлі не мали ні обидві дочки, ні онуки.

Що думаєте?

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua