fbpx

Я відразу сказав молодшому сину, що все, що ми з дружиною нажили, переписали на старшого, а вони з Лесею лишаються ні з чим, хоч і подарували нам двох онуків. Десь тиждень була тишина, а потім невістка не витримала і набрала мою Анну, хоча добре знала, що всім керую я. – В Петра ні дружини ні дітей! Хіба все це чесно? Єдині онуки навіть на стареньку дачу не заслужили? – О, як ти заговорила, дорогенька. А я тобі зараз про щось, та й нагадаю. Словом, не розмовляють вони з нами!

Я відразу сказав молодшому сину, що все, що ми з дружиною нажили, переписали на старшого, а вони з Лесею лишаються ні з чим, хоч і подарували нам двох онуків. Десь тиждень була тишина, а потім невістка не витримала і набрала мою Анну, хоча добре знала, що всім керую я. – В Петра ні дружини ні дітей! Хіба все це чесно? Єдині онуки навіть на стареньку дачу не заслужили? – О, як ти заговорила, дорогенька. А я тобі зараз про щось, та й нагадаю. Словом, не розмовляють вони з нами!

В моїй сім’ї головний я. Так було і так буде. І ніхто мене не переконає в тому, щоб і автівку і трикімнатну квартиру, в якій ми гарно живемо з дружиною вже майже п’ятдесят років, я розділив на двох синів порівну.

Я довго мовчав і просто придивлявся, хто і як буде до нас відноситися.

І якщо син змовчав після того, як я розповів йому, що спадку їм не бачити, то невістка насмілилась і мені зателефонувала. А якщо точніше, то подзвонила вона моїй дружині, своїй свекрусі, хоча добре знала, що Анна моя нічого не рішає. Добре, що я в той час був поруч і взяв слухавку в свої руки.

Ми з дружиною вже не молоді, але я ще в силі і на автівці їздити і навіть влітку траву покосити на дачі. А ось дружина останнім часом почала здавати. Але ми не здаємось і робимо все, щоб ще трішки насолодитися життям.

Ми з Анною виховали двох синів. Старшому нашому Петру вже за сорок. Дуже він добрий і роботу гарну має, і автівку, але єдине, з чим не щастить сину, так це з жінками. Ніколи Петро не був одружений.

А ось молодший Володя має дружину і двох дітей.

Що один, що другий син, живуть не далеко від нас, але якщо Петро все нам телефонує, питає як справи і здоров’я, то Володя завжди на нас з дружиною часу не має.

Ми з Анною і в Трускавець оздоровлятися їздили за кошт Петра і на море раніше він нас відправляв. Я вже мовчу про фінансову допомогу і про звичайну увагу і підтримку.

Я людина справедлива, тому і зробив все так, щоб все після нас перейшло у спадок Петру.

Ви мене можете засуджувати, але це ваші справи. Ну не заслужив молодший Володя навіть на нашу стареньку дачу в селі.

Про невістку також напишу декілька слів. Сама Леся з села, а ставить з себе таку пані, що ради немає. Ніколи не приїхала, не допомогла грядки посадити чи прополоти, а вже готовий урожай накласти в багажник, то святе. Онуків також проти нас налаштовувала. Все в неї її батьки, то святі люди, а ми так… обійдемось.

Я вирішив відразу розкрити карти і коли ми з Володею зустрілися я й сказав, що все переписав на Павла.

Ви знаєте, син нічого мені не сказав, тільки голову опустив.

Десь з тиждень була тишина, а потім до дружини подзвонила Леся, хоча добре знає, що всім керую я.

Я ж почув початок розмови, бо біля Анни в той час був, тому і взяв слухавку.

– Як так? У Павла ні сім’ї ні дітей, і ви все йому віддаєте? А наші діти і Володя що, не заслужили геть нічого від бабусі і дідуся?

– О, як ти заговорила! То тут вже бабуся і дідусь. А ти взагалі, дорога невісточко, в курсі, що твоя свекруха тиждень в стаціонарі провела? Добре, ти не мала часу її провідати, а скільки ти разів дзвонила і питала, як вона почувається?

У відповідь була тиша…

Бо не цікаві ми їм, а як до спадщини дійшло, то бабуся з дідусем.

– Та Петро маму і завіз і привіз, і кожного дня з лікарем говорив, аптеку купляв, їжу привозив, яку сам і готував. А що для мами зробили ви з Володею?

Вже декілька тижнів від них ні дзвінка ні повідомлення. Але нам не звикати.

Я просто вкотре переконуюсь, шо зробив правильно.

А там, дай Бог, і Петро свою половинку найде. Ми з Анною не перестаємо про це Господа просити. Дуже він людина хороша і хтось таки це побачить і оцінить.

А що ви скажете з цього приводу? Чи правильно я вчинив?

Автор – КАРАМЕЛЬКА

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page