Я вложила дітей спати, і взялась за приготування вечері. Того дня у нас з чоловіком була, хоч і не кругла, але річниця весілля. В духовці запікалась курка, а на плиті все варилось для улюбленого салату олів’є. Не знаю, що на Влада найшло. Та “подарунок” він мені зробив, ще той. До сьогодні в себе прийти не можу. Мама перед весіллям мене попереджала: “Думай добре! Програмісти дивні люди!”
Вже два тижні ми з чоловіком з’ясовуємо стосунки. Все ніяк не можемо вирішити, як будемо жити далі.
Все почалося з того, як чоловік почав працювати віддалено. Він у мене за професією програміст і раніше дуже часто працював із дому. А через те, що зараз відбувається у світі, він взагалі працює віддалено.
І ось він два тижні тому мені заявив:
– А давай ми нашу квартиру продамо і поїдемо жити в село! Купимо будиночок на березі річки. Я буду на рибалку ходити, з дому працюватиму. А ти дітьми займатимешся! Город садитимеш. До лісу ходитимемо за ягодами та грибами. А ще потім кізочок заведемо, будемо корисне молочко пити. Краса буде!
Я була просто в подиві! Влад і раніше мав такі ідеї. Просто зараз взагалі з’явилася дивна мода: їхати жити до села.
Красива картинка! Але як я там справлятимуся з двома дітьми? У нас два сини. Старшому синові три з половиною роки, а молодшому два роки. У садок мої хлопчики поки що не ходять. Я сиджу з ними у декреті. Влад працює за зачиненими дверима квартири. Йому легко казати! Як це він собі уявляє, що я мушу і за дітьми дивитися, і город садити, і їсти готувати? Ще й кіз доїти!
На роботу теж не зможу вийти, коли вийду з декрету. Чому? А тому, що в мене не віддалена професія. Я не хочу перетворюватися на домогосподарку і доїти кіз!
А як же школа для дітей та лікарня? Я думала, що мій чоловік заспокоїться з часом. Але ні! Вчора Влад знайшов та показав мені будинок. Будинок гарний, тільки поряд немає ні школи, ні садка, ні поліклініки.
А чоловік мене запевняє, що дітям там буде добре! – Вони будуть на свіжому повітрі! Будуть їсти овочі та фрукти з городу!
Я вже два тижні нервую. Влад бачить, як я нервуюсь і сказав мені, що він продасть квартиру. А квартира належить лише чоловікові. Він її отримав у спадок від бабусі.
Він лякає мене тим, що продасть квартиру і поїде без нас! А мені він пропонує залишитися жити у місті та винаймати квартиру.
Я просто не в собі! Це виходить, що у нас уже не буде сім’я! А як ми будемо жити? Діти без батька зростати мають чи як?
Що ж мені робити? Як переконати мого чоловіка? Як йому пояснити, що він не правий?
Як його переконати в тому, що ми маємо жити усі разом і нам треба залишитися жити у місті! Де є цивілізація – гуртки, школа та нормальні магазини.
Фото ілюстративне
