Я впевнена, що саме через цю ситуацію, Боженька не дає нам дітей. Денис не може відпустити минуле, і жити теперішнім. Одного разу я таки не стрималася, і сказала чоловіку все, що я думаю з цього приводу. А він без слів склав мої речі і завіз до мами. Як мені втримати чоловіка, який рветься до дівчини, якої вже багато років з нами нема?
Мене звуть Ольга. Я хочу розповісти вам про те, що зараз відбувається у моєму житті.
У мене є суперниця, і цю суперницю я не можу перемогти. Про неї я дізналася випадково.
Я вийшла заміж за Дениса три роки тому. Денис дуже гарний: він серйозний і розумний. Він зумів купити вже квартиру та автівку. Він працює на хорошій роботі, і отримує відмінну зарплату.
Денис дуже гарно за мною доглядав і після весілля до мене ставиться дуже добре. Він привозить мене на роботу та ввечері забирає з роботи.
Мій чоловік ні в чому мені не відмовляє. Він із задоволенням дає мені гроші на все, що я хочу: і на салони краси, і на одяг.
Ми з ними подорожуємо. На всі свята чоловік мені дарує дорогі подарунки. Але є єдине свято, на яке мій чоловік не дарує мені нічого. Це свято – День закоханих.
Денис завжди цього дня кудись їде.
І ось через три роки я дізналася правду. Я дізналася про таємницю Дениса.
Виявляється, коли Денис навчався в університеті, мав дівчину. Вони зустрічалися три роки і хотіли побратися. Але потім сталося непоправне.
Взимку, коли вони були на п’ятому курсі, вони їхали на автівці на Новий рік від своїх друзів. Водій таксі, яким вони їхали, вирішив обігнати іншу автівку. Але не зміг… Денису і водію нічого не було, а ось дівчина…
Після цієї ситуації мій чоловік викинув усе, що нагадувало йому про неї.
Ми познайомилися з Денисом через вісім років після цього дня. Але навіть через стільки років Денис не забув свою дівчину.
І ось він щороку на день її народження, а саме 14 лютого, їздить до неї…
А мені дуже прикро, що після стількох років мій чоловік досі не забуває про своє перше кохання. Адже ми вже давно одружені.
Я не можу конкурувати із дівчиною, якої немає а цьому світі. Моя мама впевнена, що Денис її досі кохає. І саме тому я досі не можу подарувати йому дитинку.
Цього року я не витримала і коли дізналася, що Денис знову збирається туди їхати, вчинила “бурю”:
– Скільки ж ти їздитимеш туди? Вона в минулому! Адже я хочу дітей! А дітей нам Бог через це не дає! Ти мене не любиш! Ти й досі її любиш! Відпусти минуле! Живи сьогоденням та майбутнім!
А чоловік на мене образився дуже. Він зібрав мої речі, викликав таксі та відправив мене жити до моєї мами.
Я живу у мами вже цілий місяць і за цей час Денис мені ще жодного разу не зателефонував і не захотів помиритися зі мною.
Я просто не знаю, що буде далі. Невже це кінець мого сімейного життя? Але ж я так сильно люблю свого чоловіка.
Фото ілюстративне
