Так вийшло, що я рано розлучилася, мій юний чоловік ще не був готовий до батьківства. Мені самій довелося ставити на ноги дочку, багато працювати, щоб забезпечити Златі безхмарне щасливе дитинство.
Мені ніхто не допомагав, тата мого нема на світі, а мама ще тоді сама була досить молода й займалася власним життям. Та й взагалі ми з мамою ніколи дуже близькі не були. От і довелося мені самій все тягнути. Але язавжди була щаслива, що маю дитину, що можу їй все купити і приділити всю свою материнську увагу.
Але останнім часом я все частіше думаю, що я погана матір своїй 17-річні дочці. Злата навчається у коледжі, перший курс закінчує. Років до 13 моя єдина донечка Злата була просто золотою дитиною. Рано пішла, рано заговорила, літеру Р почала говорити відразу.
У школі було все чудово, вчителі хвалили, оцінки ідеальні, хоч я і не сиділа з нею ніколи з уроками. Гуртками особливо не захоплювалася, але й на малюванні і на ліпленні, і на бісероплетінні, і на музиці у Златочки були великі успіхи. Я не могла натішитися дитиною.
Хто б міг подумати, що далі почнеться таке. У 13 років невідомо звідки з’явилися друзі дуже вільного вигляду, з класом стосунки зіпсувалися, навчання закинула, школу постійно прогулювала.
З гаманця у мене постійно пропадали сотні гривень. Більше того, коли Злата йшла гуляти з подругами, її стільниковий увечері просто відключався, нехай мама побігає навколо району і пошукає, якщо їй треба, щоб дитина була вдома вчасно.
Ні вмовляння, ні конфлікти ніякого результату не давали. І так до минулого літа. Трохи стало краще, коли пішли до коледжу. Там їй начебто сподобалося, але теж всяке буває. І пропустити може заняття і вчиться з небажанням, не старається.
Вдома у Злати таке звертання до мене – подай, прибери, принеси. Дай грошей, відпусти на ніч з друзями.
Я дуже переживаю. Я більше так не можу, мені здається, що все скінчиться не добре, що я погана мати і все спочатку робила неправильно. Хто підмінив мою дівчинку? Як налагодити з нею стосунки?
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
Недавні записи
- П’ять років минуло з того часу, як ми з сестрою перестали спілкуватися. І ось днями Анна мені написала повідомлення в одній із соц. мереж. І хоч мені дуже сумно без неї, бо росли ми з Анною наче сестри близнючки, та пробачити вчинок її чоловіка я не можу. Надто сильно він нам нашкодив свого часу. Дмитро прекрасно знав, що до суду я на нього не подам, бо надто сильно люблю сестру!
- Ми з живемо у великому будинку разом з мамою чоловіка. У Віри Павлівни в домі багато вільних кімнат, вона казала, що їй самотньо самій і запросила нас, поки ми з Олексієм не придбали ще своє житло. І ми на свою голову погодилися. Живемо, але мене все дратує до дрібниць. Поясню, чому. Все почалося з наших заручин, коли моя майбутня свекруха сказала Льоші: “Ти поспішаєш, дивися щоб не пошкодував”! Весілля було за її сценарієм. Я не пробачила. Вона лізе у все «куди пішли», «чому мені не сказали, що затримаєтеся», «що приготувати», а коли кажеш, що приготувати – свекруха готує не те, а на свій смак і багато, ніхто не з’їдає, летить у смітник. Віра Павлівна постійно гладить речі мого чоловіка, коли вони не потребують прасування. Днями причепилися до Льоші, що у нього маленький заробіток, а їй в її віці хочеться краще і якісніше харчуватися
- За вечерею донька сказала, що з нетерпінням чекає, коли знову побачить Марічку та маленьку Кароліну. Роман почервонів, а мені знадобився час, щоб прийти до тями і розкласти усе по-поличках. Лише на другий день я запитала чоловіка, хто така Марічка. Він мовчав, змінюючи колір лиця, як хамелеон, і я почала змушувати його відповідати на мої питання. Це в голові не вкладається. В мого чоловіка є позашлюбна дитина, а моя рідна сестра – її мама!
- Денис зателефонував мені, щоб спитати, як готувати відбивні і варити супчик, бо Наталя, бачте, образилась на нього, що він відмовив їй в покупці дублянки. Я як це почула, давай їй дзвонити, але виявилося, що Наталя заблокувала мій номер. Вона в нас сама знаюча і сама розумна і їй нічиї поради не потрібні. Зі свого боку мені шкода мого братика, що в нього така сім’я. Він у мене добряга і трудоголік. Та Наталка не цінує в ньому ці якості
- В церкві людей було не багато, мабуть через негоду. Та мій сусід Петро приїхав із невісткою, це я вже побачила, як підходила до воріт церкви. Після служби всі повільним ходом рухались до домівок. Я також боялась послизнутись і впасти, тому особливо не спішила, тай думала, що можливо сусіди мене покличуть, щоб підвезти. Аж тут такі верески, мій сусід Петро вигукував, щоб невістка вийшла з машини