З сусідами точно, якщо що, можна тільки «здрастє – до побачення», а ось з тещею – це хрест на все життя.
Хоча, напевно, кому як. Я ось наприклад у свій час жив з тещею душа в душу. Дружина навіть жартівливо ревнувала:
– Ти на мені через мами одружився…
Не тому, звичайно, одружився. Але теща мені здавалася людиною, що треба. Доньку свою, якщо що, завжди на місце ставила:
– Чоловік – він всьому голова. Не супереч, роби, як сказав…
Светри мені в’язала товсті, теплі, борщ варила на цукровій кісточці, чарку наливала в край. І я відповідав їй взаємністю. Якщо хто анекдот про тещу заводив, то я поправляв:
– Ну, це не про мою…
А коли за столом сиділи, завжди перший тост їй присвячував:
– Дай вам бог здоров’я…
І якщо хворіла, то ліки їй потрібні і лікарів розшукував. У здорові дні радив організм профілактикою зміцнювати:
– Перед обідом погуляйте, подихайте в сквері. Потім вітаміни обов’язково випийте…
Як тільки про який новий засобі з газети дізнавався, так відразу ж тещі переказував. Ось і того разу повідомив:
– Епідемія застуд насувається. Перша осіння хвиля. Штам «Зімбабве»…
Теща переполошилася:
– Що ж робити?
А я її заспокоїв:
– Лікарі радять старий народний засіб – господарське мило…
– Мило? – дивиться недовірливо.
– Точно, – підтверджую, – потрібно ним з ранку гарненько ніздрі помазати і тоді всі мікроби будуть на корені загинатися. Жоден з них не проникне в організм. Самі лікарі тільки милом і рятуються…
– Треба ж… – здивувалася теща і дякує: – Ну, спасибі, тепер-то я не загріппую…
Я збираюся на роботу і чую, як вона з подругою по телефону розмовляє:
– Який у мене зять турботливий. Спеціально вичитав безвідмовний засіб від грипу, щоб тільки я не захворіла…
Цілий день я розмірковував про те, яка у мене чудова теща. Повертаюся з роботи і думаю, що напевно приготує сьогодні що-небудь особливо смачненьке – спеціально для мене. Заходжу, а з далекої кімнати – схлипи. Це теща знову з подругою по телефону говорить.
Крізь сльози:
– За що він мене так?.. Яким турботливим прикидався… А сам таку гидоту готував…
Я тихенько – на кухню. Там за зачиненими дверима дружина сидить, теж реве. Я на неї:
– Так, поясніть же. Що трапилось?
Вона верещить:
– Сам не знаєш?
– Не знаю…
Дружина насупилася:
– Ти мамі порадив ніздрі милом натирати?
– Ну я…
Дружина скривилася і знову в сльози:
– А тепер, тепер… її весь квартал… дражнить… шаленою мильною бульбашкою…
Я все одно без поняття:
– Чому?
Дружина реве і розповідає. Виявилося, що теща, натерши за моєю порадою ніздрі милом, подалася провізії прикупити.
По дорозі під дощ потрапила. І коли зайшла в магазин, з продавщицею заговорила, з носа у неї раз – мильні бульбашки полізли. Народ зі сміху валявся. Теща мало не бігом назад. Бульбашки лізуть.
Пацани кричать: «Бережись, бережись. Бабка скажена, з неї піна пре. Стережись, покусає …»
Ну, покаявся я перед дружиною і тещею. Божився, що наміри у мене були найкращі. І дружина начебто повірила.
А ось теща точно ні. Борщ варить, а чарочку більше не підносить:
– Для здоров’я, – каже, – шкідливо…
Лілія Єрмак
Фото – ілюстративне, sunmag.me
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
