fbpx

Я все життя прожила в селі, тому відразу після весілля, забрала свої пожитки, і переїхала до свекрухи. Як тільки я все “добро” порозкладала, Ольга Гаврилівна взяла мене за руку, і повела в свою кімнату, яка завжди закривалася на ключ

Я все життя прожила в селі, тому відразу після весілля, забрала свої пожитки, і переїхала до свекрухи. Як тільки я все “добро” порозкладала, Ольга Гаврилівна взяла мене за руку, і повела в свою кімнату, яка завжди закривалася на ключ.

Ось деякі люди кажуть, що в основному чоловіки обирають собі за дружину таких жінок, які дуже схожі з їхніми матерями. Не знаю, звідки такі знання, але, як показує мій досвід — невістка і свекруха, це завжди різні люди. Мабуть, тому й виходить так, що конфліктів трапляється дуже багато. Не пощастило мені з чоловіком у тому плані, що він не був одразу ж із готовою квартирою, щоб ми могли жити разом. Тільки збирав гроші, як тільки ми познайомилися.

А тому я знала, що жити доведеться зі свекрухою після весілля. Але чомусь мені здавалося, що мені пощастить і свекруха буде людиною хорошою, ну а де треба, промовчить. Але з моєю свекрухою не вийшло так просто.

Одразу, як тільки ми приїхали до неї жити, тут же розпочався інструктаж, що можна, а що не можна. І звичайно, мені було сказано, що подруг ніяких водити мені не можна взагалі. Мовляв, свекруха не приймає незнайомих людей у ​​домі, а якщо хочу, щоб приїхали рідні, то треба попереджати, до того ж, за кілька днів ще. І ось халепа – батьки мої приїхали, ще й без попередження.

Мама з татом живуть в селі, люди прості — працюють біля землі, вирощують худобу. Звісно, ​​у гості до свекрухи з порожніми руками не приїхали. І м’яса, і сала привезли, і овочів із фруктами валом просто. Свекруха задоволена тоді була, усмішка до вух, що стільки їжі.

А це все треба купувати, якщо в місті, за безкоштовно ніхто не віддасть. Проте, як тільки батьки поїхали, вона мені відразу прочитала інструктаж, мовляв, як так, що вони приїхали, а я не попередила. А звідки мені знати? Словом, пообіцяла я, що рідним своїм поясню, що треба їхати лише на запрошенням. Звичайно, мамі та татові це було трохи дивно – вони не так часто й збиралися їздити. Ну та добре, махнули рукою, та й усе. У кожного свої таргани у голові.

Але другий випадок. Маю сестру, яка молодша. Якраз була проїздом у місті, сказала мені, що хоче зайти до мене у гості. Звичайно, тут же зателефонувала я до чоловіка, дізналася, чи можна. Але він, як він сам сказав, таке не вирішує. Направив до свекрухи. Я тій і подзвонила. Попросила, щоб сестра приїхала до мене. Та мені одразу давай розповідати, що в неї якісь плани були, мовляв, із сусідкою посидіти, чай попити. Словом, якось я її вмовила, пообіцявши купити її улюблені цукерки.

Увечері приїхала Уляна, ми з нею чудово провели час. Потім приїхав чоловік і відразу налетів до мене з претензіями. Мовляв, я образила його матір. Чому я така смілива. Звичайно, я здивована. Чим я її образила? Тим, що попросила сестру запросити в гості? Одним словом, чоловік каже, що подасть на розлучення, якщо його мати ображатиму. Я не знаю, що в такому випадку потрібно робити.

Ось скажіть мені, це нормально на її місці так поводитись.

Фото ілюстративне

You cannot copy content of this page