Я таких справ натворив, що соромно дивитися в очі не тільки своїм близьким, а й самому собі в дзеркало.
З Артемом ми дружимо ще з університету, з першого курсу, він був моїм сусідом по кімнаті в гуртожитку.
Після випуску я поїхав на північ, 10 років ми не бачилися. Там я познайомився зі своєю майбутньою дружиною, заробили грошей, повернулися в рідне місто, купили квартиру, дочці на той момент було вже 6 років.
І ось в цьому місті я зустрів Артема, радості нашій не було меж! Він сказав, що працює, одружився відразу після навчання, зараз у них з жінкою двоє дітей. Артем запросив нас до себе ввечері.
Минуло відтоді три роки. Артем мені допоміг знайти хорошу роботу, дружина теж влаштувалася черговим фельдшером на «швидкій». Дружили сім’ями, разом відзначали всі свята, дні народження, одним словом – намагалися дозвілля проводити разом, родинами. Що стосується дружини Артема, Жанни, я ніколи не сприймав її як жінку, скоріше як сестру, незважаючи на її підвищену увагу до мене. З моєю дружиною вони найкращим подругами не стали, моя Катя хоч і спілкувалася з нею, але тримала її на відстані, хоч Жанна і набивалися до неї мало не в сестри. І не прогадала…
У той злощасний день ми відзначали ювілей у Артема.
Дружині моїй потрібно було в нічне чергування, вона з нами посиділа трохи і поїхала на роботу, а я залишився гуляти далі. Гості розійшлися, дітей поклали спати, а ми втрьох продовжили до останнього. Артем захропів прямо за столом, ми з його дружиною ледве притягли його в спальню, а я сказав, що, напевно, поїду додому, хоча сам на ногах ледве тримався. Жанна наполягла, щоб я теж залишився, але я наполіг. що мені треба додому. Тоді вона викликала таксі, і поїхала зі мною мене проводжати. Завела мене в квартиру, а далі я все пам’ятаю дуже смутно, в результаті у нас все і сталося…
Коли я прокинувся, вона спала поруч, обнявши мене. Я розбудив її і сказав, щоб вона терміново одягалася і дула додому, поки Артем не помітив її відсутності, і поки моя Катя не повернулася з нічного чергування. Я відчував себе дуже бридко. Коли вдень я приїхав за донькою, Артем мене зустрів радісний, говорив, що зараз будемо поправляти здоров’я після вчорашніх посиденьок. Я полегшено зітхнув: значить, він нічого не запідозрив. Але Жанна дивилася на мене абсолютно іншими очима…
Коли друг пішов в душ, я їй сказав, що ми обидва вчора не контролювали себе, мені дуже соромно за те, що сталося, і це просто непорозуміння, помилка, краще про все це забути ніби цього і не було.
Але вона мені сказала, що це була найкраще у її житті. Сказати, що я був розгублений – нічого не сказати.
Через кілька днів вона мені знову зателефонувала. Казала, що Артема вона давно не любить, та й не любила ніколи, що спочатку була закоханість, пристрасть, подяка за все, що він для неї зробив, що він дуже хороша людина, а потім залишилася звичка, діти, налагоджений побут… Клянеться, що до тієї нашої ночі вона йому жодного разу не зраджувала, і навіть, як могла, боролася зі своїми почуттями до мене, хоча я їй навіть приводу не давав, а в мене вона закохалася з того моменту як побачила…
Виходить, що це тільки я не контролював себе, а вона прекрасно усвідомлювала, що робила. Я сказав їй викинути всі ці дурниці з голови, що я люблю свою дружину, дорожу нашою родиною, нашою з Артемом дружбою, і не збираюся нічого руйнувати. Але вона каже, що необов’язково відразу все міняти, ми можемо залишатися поки в своїх сім’ях і іноді зустрічатися, а за цей час вона обіцяє якось підготувати Артема. Вона вже все вирішила за нас двох.
Як виплутатися з цієї ситуації? Я не хочу втрачати сім’ю, не хочу втрачати друга, не хочу, щоб ця моя помилка по зруйнувала все. Просто так вийшло… І як позбутися від її переслідувань і докучань? Хоч з міста їдь, але ж тут у нас робота, дім…
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. суворо заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
