Я вважаю, що мала повне право втрутитись в цю дитячу “розмову”, оскільки мій Матвійчик міг би і нашкодити цьому хлопчику. Я зробила зауваження, і вже поверталася назад до лавочки, як звідки не візьмись його мамочка. Де вона була до того, не розумію. – Ви яке маєте право щось пояснювати моїй дитині? В нього є мама!, – вигукувала на весь майданчик жінка. А згодом я почула, що вона говорила своєму сину. Люди, кого ми виховуємо?

Я вважаю, що мала повне право втрутитись в цю дитячу “розмову”, оскільки мій Матвійчик міг би і нашкодити цьому хлопчику. Я зробила зауваження, і вже поверталася назад до лавочки, як звідки не візьмись його мамочка. Де вона була до того, не розумію. – Ви яке маєте право щось пояснювати моїй дитині? В нього є мама!, – вигукувала на весь майданчик жінка. А згодом я почула, що вона говорила своєму сину. Люди, кого ми виховуємо?

Я мати сина, якому п’ять років і мене, як матір, часом вражає, як деякі виховують своїх дітей. Мені здається, що такі матусі навіть не усвідомлюють, яке насіння вирощують в своїх дітях. Адже вони не тварина, не рослини, а особистість, яка в майбутньому буде в соціумі. Та й борг будь-якої матері, як я вважаю, виховати гідну людину, а не кого попало.

Ми з сином часто ходимо на дитячий майданчик біля будинку. Там багато матерів зі своїми дітьми, але благо, раніше ніколи конфліктів у нас не було ні з ким. Я свою дитину вчу манерам, щоб він не “махав” руками, а намагався домовиться з іншою дитиною. Я дбаю про його виховання.

Того дня, сидів мій Матвійко на траві, грався зі своєю машинкою, нікого не чіпав. Підходить до нього інший хлопчик, років 2 з половиною йому і намагається у нього машинку відібрати, ще й верещить на всю, щоб віддав. Я спочатку спостерігала за ситуацією. А потім бачу, що син мій скоро не зможе стриматися і ще відштовхне дитя це. Ну як я можу таке дозволити.

Підійшла, сказала цьому хлопчику, щоб йшов до мами і що брати чуже не можна. І знаєте, що? Якщо раніше матусі і видно не було, то як тільки дитина її пішла, вона вистрибнула незрозуміло звідки, і стала вигукувати на весь майданчик про те, як я смію її дитину вчити, що можна, а що ні.

Я і пояснюю цій мамочці, що якби я не підійшла, то мій син міг би і штовхнути її дитину, адже той вже не по дитячому поводився, так дитина не повинна робити. Але у мамки свої погляди – верещала, як… Потім заспокоїлася, ми відійшли з сином трохи подалі.

Ось я і чую, як вона синові каже, що якщо хтось щось не дає, треба луснути чи штовхнути, що це нормально. І кого ж ростить ця жінка? Як так можна?

А у вас були схожі ситуації? Як на таке реагувати?

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!