Я виходила заміж у 20 років з великого кохання, мій обранець був високого зросту і дуже симпатичний, ми з ним довго дружили, я проводжала його в армію, і щойно Костя повернувся, ми одружилися.
Казка закінчилася швидко. Пройшло весілля, і почалися будні, Костю немов підмінили. Він почав випивати, пізно приходити з роботи.
Я, як могла, стримувала себе, щоб не сваритися. Народила двох дітей, але нічого не змінилося.
Мої батьки пропонували мені покинути все і повернутися додому. А я все думала, як я залишу дітей без батька, хоча йому було не до них.
Я не змогла зрадити свою любов і терпіла, і робили все, щоб чоловік змінився.
Зараз нам з Костею вже по 40 років, і куди подівся той безвідповідальний хлопчина!
Костю з часом немов підмінили, він став уважним, в усьому мені допомагає. Я навіть не помітила, коли це сталося, але я вдячна долі, що не опустила по молодості руки і не покинула чоловіка.
Я точно знаю, що піди я тоді від Кості, він покотився б униз. Він і сам напевно це відчув і вчасно зупинився.
Так я отримала чудового чоловіка, завдяки своєму терпінню.
І тепер я точно знаю: любов і терпіння завжди ходять поруч, без них неможливі щасливі взаємини. бережіть і цінуйте одне одного!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
