fbpx
життєві історії
Я виходила заміж у 20 років з великого кохання, мій обранець був дуже вродливий, ми з ним довго дружили, я проводжала його в армію, і щойно Костя повернувся, ми одружилися. Казка закінчилася швидко. Пройшло весілля, і почалися будні, чоловіка немов підмінили. Народила я двох дітей, але нічого не змінилося. – Повертайся додому! – сказали мені батьки

Я виходила заміж у 20 років з великого кохання, мій обранець був високого зросту і дуже симпатичний, ми з ним довго дружили, я проводжала його в армію, і щойно Костя повернувся, ми одружилися.

Казка закінчилася швидко. Пройшло весілля, і почалися будні, Костю немов підмінили. Він почав випивати, пізно приходити з роботи.

Я, як могла, стримувала себе, щоб не сваритися. Народила двох дітей, але нічого не змінилося.

Мої батьки пропонували мені покинути все і повернутися додому. А я все думала, як я залишу дітей без батька, хоча йому було не до них.

Я не змогла зрадити свою любов і терпіла, і робили все, щоб чоловік змінився.

Зараз нам з Костею вже по 40 років, і куди подівся той безвідповідальний хлопчина!

Костю з часом немов підмінили, він став уважним, в усьому мені допомагає. Я навіть не помітила, коли це сталося, але я вдячна долі, що не опустила по молодості руки і не покинула чоловіка.

Я точно знаю, що піди я тоді від Кості, він покотився б униз. Він і сам напевно це відчув і вчасно зупинився.

Так я отримала чудового чоловіка, завдяки своєму терпінню.

І  тепер я точно знаю: любов і терпіння завжди ходять поруч, без них неможливі щасливі взаємини. бережіть і цінуйте одне одного!

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page