Я вийшла заміж майже 10 років тому. Мені було 26, доньці від першого шлюбу 2 роки. Чоловікові тоді тільки виповнилося 20. Через мене він посварився зі своєю мамою – вона мене не схвалила і кинув інститут, а за навчання платила свекруха.
Марина Ігорівна тоді поставила синові ультиматум – або він кидає мене, або у нього немає матері. Чоловік зібрав речі і пішов. Всі спроби Вані налагодити з нею відносини, Марина Ігорівна ігнорувала. Вона просто викреслила сина зі свого життя. Це викреслювання не завадило їй заявитися до нас на весілля, вручити мені в подарунок живу курку і голосно побажати синові, щоб незабаром він став вдівцем.
Ми жили нормально, без сварок і конфліктів. Ваня влаштувався на роботу, хоча я йому і пропонувала оплачувати навчання – мого доходу цілком би вистачило, плюс я отримувала чималі аліменти на дочку. Але Ваня відмовився – сказав, що не буде сидіти на шиї у коханої жінки.
Згодом, ми переїхали з однокімнатної квартири, яку залишив мені колишній чоловік, в двокімнатну. У нас народився спільна дитина – теж дочка, Варвара, в цьому році вона піде в школу.
Коли Варя тільки народилася, чоловік робив їй ще одну спробу помиритися з матір’ю. Він думав, що внучка пом’якшить серце свекрухи. Але Марина Ігорівна не пустила їх навіть на поріг. Коли Ваня з Варею вийшли з будинку свекрухи, його наздогнав юнак. Він представився пасинком Марини Ігорівни і сказав, щоб духу Ваніного більше там не було.
– Тепер тут живемо ми з батьком. Ти проміняв свою матір на жінку – ось з нею і живи, не ходи сюди, тобі тут не раді!
Так Ваня дізнався, що його мама вийшла заміж.
А недавно мого чоловіка розшукали і попросили терміново приїхати небайдужі сусіди Марини Ігорівни. Її чоловік і його син довели жінку до лікарні. Пасинок моєї свекрухи привів в будинок дівчину.
Так вийшло, що і чоловік свекрухи поклав на неї око. І тепер вона чекає дитину, від кого – невідомо. Коли Марина Ігорівна почала проганяти всю цю веселу компанію зі своєї квартири, то їй було прямим текстом, що вони там прописані і нікуди не підуть.
А коли дівчина народить, то і її дитини теж пропишуть до Марини Ігорівни. Все це чоловік дізнався в лікарні, куди відвезли його маму. Він вислухав свою матір, розвернувся і поїхав додому. А вдома, коли переказував мені розповідь своєї матері, він сказав:
– Наречену рідного сина не прийняла, а Пасинка – в будинок пустила, ще й прописала. Сама винна!
Я почала переконувати чоловіка, що його матері треба допомогти. Треба оформити розлучення, виписати сімейство чоловіка свекрухи відразу після розлучення, встигнувши до народження дитини.
– Мені плювати – це її життя, нехай сама розгрібає наслідки, – чоловік навідріз відмовився допомагати своїй матері.
Моя колишня однокласниця – адвокат, спеціалізується саме на шлюборозлучних процесах. Я з нею зв’язалася, коротко змалювала ситуацію, ми домовилися про суму її гонорару і я дала Лізі адресу лікарні та номер свекрухи.
Чоловік, дізнавшись про моє втручання, влаштував мені скандал. Він упевнений, що кожна людина повинна сама платити за свої помилки. Але ж Марина Ігорівна – його мама, їй потрібна реабілітація та ще й треба розгрібати ці проблеми з чоловіком і пасинком, сама вона не впорається. Чоловік сказав, що якщо я далі буду лізти, то він зі мною розлучиться.
– Мені плювати на її квартиру – нехай вона там хоч з 10 позашлюбними дітьми живе! Наші проблеми її ніколи не хвилювали, чому я повинен зараз волосся рвати, щоб мамі допомогти? Це вона від мене відмовилася, через тебе, до речі! Я умиваю руки! А тобі, якщо ти сунешся, теж допомога Лізи знадобиться!
Нишком від чоловіка, я з’їздила в лікарню до свекрухи. Слава Богу, серйозних наслідків вдасться уникнути. Я поговорила з Мариною Ігорівною, повідомила, що скоро до неї приїде адвокат, який займеться її розлученням.
– З чого це ти вирішила мені допомогти? Совість мучить? – запитала свекруха на прощання.
Я не стала відповідати на це питання, попрощалася і пішла. Так, у мене свій шкурний інтерес – її квартира коли-небудь перейде у власність мого чоловіка, а потім – у власність моєї молодшої дочки. Так що, грубо кажучи, я вкладаюся в майбутнє своєї дитини.
Коли Марину Ігорівну виписали, Ліза впритул зайнялася її розлученням. Чоловік зняв собі квартиру і теж збирається подати на розлучення – він вважає, що я його зрадила. Свекруха як і раніше не хоче бачити внучку. Я не почула навіть простого дякую, за сплаченого зі своєї кишені адвоката. Зате вона переїхала на знімну квартиру до Вані – в її квартирі їй не дають перебувати, всіляко виживають.
Дочки сумують за татом. Молодша вимагає, щоб на лінійку 1 вересня її відвів саме тато, а чоловік не бере трубку – не хоче зі мною розмовляти. Своїм неприйняттям свекруха зруйнувала і своє життя, і життя нашої родини.
Зате її син був зі мною щасливий. Можливо і далі буде щасливий, сподіваюся, що ми помиримося. У всьому, що сталося є один плюс – Ваня знайшов спільну мову зі своєю мамою, раз погодився жити з нею під одним дахом. Головне, щоб вона йому нічого не наспівала, за час їх спільного проживання.
Може, чоловік мав рацію і мені дійсно не варто лізти? Тим більше, мене ніхто про це не просив.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
