fbpx

Я вийшла заміж, народила дитину, живемо в квартирі у чоловіка, у нього прописалися. Вони ж старшій сестрі, без сім’ї, навіть подарували будинок, та я не таю на них образи. – Мама не так виховує, нічого не купує, одним словом, тебе не любить. Ми тобі все купимо те, що твоя мама з татом не можуть. «Більше мені не дзвони, не хочу тебе знати». Ось і сьогодні в черговий раз цією фразою закінчила телефонний дзвінок

Звуть мене Вероніка. З дитинства я завжди була слухняною дитиною, навіть якщо порвала колготки, боялася йти додому: а раптом мама засмутиться, старша сестра вимагає собі дорогий одяг, я ж, дивлячись на це, жаліла своїх батьків, не просила нічого.

У 18 років я вже працювала і свою першу зарплату принесла батькам. Вони, звичайно, її не взяли, але все ж я вважала це нормою. Сестра ж не хотіла ні вчитися, ні працювати, але батьки все ж таки влаштували її на роботу в 23 роки.

Я вийшла заміж, народила дитину, живемо в квартирі у чоловіка, у нього прописалися, від батьків виписалася. Вони ж старшій сестрі, без сім’ї, навіть подарували будинок , та я не таю на них образи.

Але забираючи дитину на канікули, іноді й на вихідні мамай тато налаштовують дочку проти мене. Сашуні зараз 8 років. Вони їй говорять, що мама не так виховує, нічого не купує, одним словом, тебе не любить. Ми тобі все купимо те, що твоя мама з татом не можуть.

Якщо я посварю дитину, дочка дзвонить бабусі і, скаржачись, кричить: «Я хочу до тебе!». А потім ще спостерігає, як бабуся повчає маму. Мої розмови, умовляння, пояснення, що дитині не можна так усе це знати, чути, не допомагають,

А днями у мами було День народження, а дочка прихворіла, я поїхала, привітала маму сама, вона влаштувала сцену.

За кілька днів був День народження у дочки, прийшла її хрещена мама та сусідські діти з батьками. Ні, наша бабуся знову зателефонувала та відчитала мене за те, що її не покликали, хоч ми її звали.

Мені так погано на душі, я ніби все життя стукаюсь у зачинені двері, і хочу любові від батьків, і ось мені вже 33 роки, а її все немає. Бувало, не спілкуюся з мамою місяць, гризуть докори совісті, беру, дзвоню, а вона потім за найменшої суперечки, каже: «Більше мені не дзвони, не хочу тебе знати».

Ось і сьогодні в черговий раз цією фразою закінчила телефонний дзвінок. Гірко. Особливо в такі часи, як зараз, коли родини гуртуюбся і тримаються одне одного, підтримують у всьому.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page