Я вийшла заміж при надії. Чоловік мій знав, що дитина не його (без варіантів, навіть слабкою надії на це не було). Але Любив. Любив неймовірно. Все терпів і прощав. А терпіти було що, бо я свавільна і по 3 рази на день заявляла йому:
– Не люблю, і зростом ти не вийшов, і хватка не та… І заміж за тебе пішла тому, що виходу не було …
Всяке у нас, словом, було. Не скоро оцінила я Андрія гідно. Але цікаво інше.
Минуло 16 років і з’явився біологічний тато мого сина. І цікаво йому стало на синочка свого дорослого майже подивитися, прокинулися, бачте, почуття батьківські, вирішив брати участь у житті Богдана.
І так ця думка «татом» опанувала, що не відходив, хоча я була категорично проти такого возз’єднання «батька» і сина. І від Андрія «тато» кілька раз отримав “на горіхи”, але…
Підстеріг таки «тато» синочка біля школи, і в ніжки йому кинувся, мовляв: «Рідний ти мій, прости. І нікого крім тебе у мене на світі немає, а старість вже не за горами… А Андрій, якого ти татком називаєш, і не рідний тобі зовсім!»
Богдан зустрічей з ненормальним «батьком» уникав. І ставився як до тяжкохворенького. А на випускному сина, так вийшло, зібралися всі дійові особи… Ну все. думаю, тетральне дійство забезпечено!
Але син підвів до дзеркала нав’язливого “тата” і Андрія. Став поруч… “Дивіться, – каже, – Питання є?”
у мене – мурашки по шкірі…
«Татусь» білявий, ширококостий, очі вже злегка вицвілого синього кольору…
І Андрій з сином підтягнуті, спортивної статури, обидва темноокі, чорняві, підборіддя і вилиці однаковісінькі! Богдан – повна (хоч і зі знижкою на вік) КОПІЯ нерідного батька!
Більше з того вечора “татуся” ми не бачили… Зник, як поганий сон, як і не було…
А люблю свого чоловіка. Кохаю просто безмежно.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
