fbpx

Я вийшла заміж за чоловіка, у якого до мене було два невдалі шлюби. Зараз Ярославу 30, і тепер він зі мною. Я не тільки знала про всіх дружин, а й була знайома з першою. Його колишня ще й при надії від нього. Ми приїжджаємо до неї на день народження сина, вітаємо їх із Новим роком та іншими святами, аліменти він платив неофіційно. – Я розумію, що це не моя справа. Але ви мені дуже подобаєтеся. Словом, Захарчик вже місяць у бабусі в селі

Я вийшла заміж за чоловіка, у якого до мене було два невдалі шлюби. Перший – класичний, через дитинку, тоді Ярику було лише 20 років. А другий, усвідомлений, стався вже за 7 років. Зараз Ярославу 30, і тепер він зі мною.

Я не тільки знала про всіх дружин, а й була знайома з першою. Все через спільну дитину. Тому цілком логічно, що зрідка нам доводиться бачитися з екс-дружиною Ярослава. Ми приїжджаємо до неї на день народження сина, вітаємо їх із Новим роком та іншими святами.

Своїх дітей у нас поки що немає, бо я ще не готова до цього. Але до чужих я ставлюся нормально.

Хлопчику Ярослава майже 10 років, він тямущий і вихований. Часто чоловік бере його із собою на футбол або просто погуляти містом. Я не проти, адже сама працюю багато, не завжди вдається вирватися до них. Та й не щоразу хочеться, якщо чесно.

Раніше мені подобалося, що чоловік проводить стільки часу із сином. Він справді був добрим батьком. Їхні стосунки з колишньою дружиною були настільки довірливими, що аліменти він платив неофіційно. Просто переводив на карту енну суму грошей щомісяця без жодних нагадувань. І подарунки часто дарував без нагоди. Це дуже підкупало в ньому.

Із другою дружиною Ярослав познайомився на роботі. Їхній спільний проект дуже зблизив їх, вони проводили разом дні і ночі безперервно. А потім вирішили узаконити свої стосунки. Але коли проект закінчився, дівчині запропонували роботу за кордоном. Ярослав не став її тримати, і та поїхала. А потім з’явилась я. І, звичайно, я прийняла його з усіма його колишніми дружинами. Смішно.

Повернемося до сьогодення. Чоловік їздив до сина майже щовихідних. Я жартома називала його недільним татком, а він був не проти. Та й справлявся з цією роллю він на ура. Крім того, мені було зручно, що цілий день я могла присвятити собі і мамі. Ми ходили в басейн та на масаж.

Але раптово мені зателефонувала сусідка, якій ми давали номер телефону на випадок екстрених ситуацій. Чоловік хвилювався, що із дружиною може щось статися, і тоді синові потрібна буде допомога. Я одразу ж взяла слухавку.

Валентина Петрівна вибачилася і сказала, запинаючись:

– Я розумію, що це не моя справа. Але ви мені дуже подобаєтеся. Словом, Захарчик вже місяць у бабусі в селі. А ваш чоловік щонеділі приїжджає до колишньої дружини. І я помітила, що у неї з’явився маленький животик. Приїжджайте, подивіться самі.

Я поклала слухавку. Видихнула і вирішила наступної неділі поїхати в гості разом із чоловіком. Коли Ярослав про це дізнався, він відразу ж почав ухилятися і шукати відмазки, щоб я не їхала.

Тоді я все зрозуміла. Поки мій чоловік їздив до сина, він встиг подбати про появу в його житті сестрички чи братика. Хто його знає?

Ми розійшлися мирно. А після Ярослав відразу одружився з колишньою і вона народила йому дочку. Ось як буває в житті! Я рада, що дала їм можливість бути щасливими. А своє я ще зустріну.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page