Щойно я народилася, мої батьки всю турботу про мене переклали на плечі бабусі. Допомагали так, щоб лише люди їх не судили, грошима, та й то дрібними.
Так, коли мені терміново треба було рятувати зір, мама мені оплатила операцію, чим і врятувала мене. За це я їй вдячна буду все життя. Більше вони мені ні чим не допомогли, ні з освітою, ні потім, вже у дорослому віці. Я і моя доля їм завжди були байдужі, не цікаві.
Я вийшла заміж, жили ми з чоловіком на квартирі. Я чекала дитинку. Через злидні народжувати не хотіла.
Чоловік і батьки на колінах благали мене залишити дитину, і я піддалася на вмовляння. Зараз термін вже великий, а жити нам, по суті, ніде.
Батьки мені сказали, що у них в одній з квартир можна жити, але я не люблю залежати від когось, тим більше – від них. Сказала, що не буду їх обтяжувати, і просто попросила, щоб нам дали три-чотири роки, поки ми назбираємо з чоловіком на своє житло. А вони натомість попросили зробити хороший ремонт в тій квартирі, в яку нас пустили пожити.
Ясна річ, що на цей ремонт багато грошей піде. А вірніше, все, що у нас є, вже дешевше знову квартиру знімати. Я батькам так про це сказала. А вони заспокоїли, сказали, що вони допоможуть і все буде добре.
Сьогодні задзвонив телефон у мами, але поки вона ще не почала говорити, я почула розмову в кімнаті, як батько говорив їй, що я знахабніла в край, що зараз ремонт зроблю, а потім буду вимагати спадщини, що і вже зараз вже думаю, куди свою колиску для дитини притулити… Говорив, що його це дратує, що потрібно нас попросити з’їхати. Мама відповіла йому, що нехай ми зробимо спочатку ремонт, а потім вони нас виженуть! Так і сказала батькові: «Зроблять ремонт, а потім ти переїдеш, вони з тобою не зможуть жити, і з’їдуть самі».
Скажу так: у мене і думок не було про якусь спадщину! Я на це не розраховую. Батьки спочатку погодилися, щоб я зробила ремонт у них в квартирі. Щоб ми пожили років три-чотири з дитиною, накопили грошей на житло, а потім з’їхали.
А зараз виходить так, що вони хочуть розвести мене на дорогий ремонт, залишити без копійки грошей і виставити нас з немовлям на руках? Я не розумію, за що?.. Я весь час їм допомагаю і з готовою, і з прибиранням, і ремонт почали, і манікюри їм роблю. Просто не розумію, навіщо їм так чинити зі мною?
Я спочатку розуміла, що не можу залишити свою дитину черехз бідність, навіщо вони вмовили залишити її?
Я не знаю, що робити, як бути. Це ж не чужі люди, це ніби як батьки! Родичів немає у мене, друзів близьких теж. Чоловік сирота. Кому ж нам тепер вірити? Виходить навіть найріднішим вірити не варто…
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!