fbpx
життєві історії
Я випадково підслухала, як дядько Федір сказав: “Коли ти скажеш Олегу правду, що його батько не Степан, а я”. А мама стояла на своєму. Вона відповіла: “Нехай залишається все як є. Ні до чого ворушити минуле, та й не знати, як він зреагує на таку новину”

Мені було всього 10 років, як захворів батько, а через пів року його таки не стало. Я не пам’ятаю, як наша сім’я переживала кризу. Я була молодшою ​​дитиною, а брату на той час було 17 років. Ось йому довелося працювати і допомагати мамі.

Через 4 роки я закінчувала 9 клас. Мама знову вийшла заміж, точніше сказати до нас переїхав знайомий нам дядько Федір. Пам’ятаю перед його зустріччю в будинку ми всі сперечалися. Брат і мама лаялися. Він не хотів, щоб в нашій квартирі жила стороння нам людина.

– А він нам зовсім не сторонній. Це ж найкращий друг твого батька, – говорила мама.

А через деякий час я дізналася про те, що цей Федір – мамине перше кохання. Вона зустрічалася з ним. Цей чоловік і наш тато були друзями. Потім дядько Федір кинув маму, так як через роботу був змушений переїхати в іншу область на 3 роки. А тато наш залицяється до мамою і незабаром вони одружилися.

Але потім я пам’ятаю, що дядько Федір був частим гостем в нашому домі. Потім зник з нашого життя на 5 років і повернувся буквально за 2 роки до відходу тата. Дядько до нас переїхав, а Олег пішов жити до бабусі (татової мами). Йому важко було з ним жити під одним дахом.

Я хвилювалася. Ми з Олегом були дуже дружні. Я хотіла піти разом з ним, але мені було і маму шкода. Адже вона говорила, що не може розлучитися зі мною, а потім вона розповіла мені, що він – її перше кохання.

Тепер я живу з вітчимом. Він добре ставитися до мене. Я теж ставлюся до нього з повагою. А вчора я підслухала їх з мамою розмову на кухні. Вони обговорювали ситуацію з Олегом.

Я випадково підслухала, як дядько Федір сказав: “Коли ти скажеш Олегу правду, що його батько не Степан, а я”. А мама стояла на своєму. Вона відповіла: “Нехай залишиться все як є. Ні до чого ворушити минуле, та й син живе стільки років з цією думкою”.

Я була пригнічена від почутого. Швидко втекла в кімнату. Всю ніч не спала. Я думала тільки про те, що ми з братом рідні тільки по мамі. Думки в голові плутаються. Навіть не знаю, що мені робити? Чи варто зізнатися мамі, що все знаю? А може розповісти братові?

Я дуже хвилююсь за наше майбутнє…

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – freepik

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

facebook