Я випадково почув розмову своєї дівчини. Я був приголомшений, дізнавшись, що Уляна приховує від мене
Невже я був такий сліпий? Які пропозиції вона мала на увазі? Усе, що я чув, здавалося дивним сном. Чи справді наше життя було лише ілюзією?
Я щасливо жив з Уляною кілька років. Наші дні здавалися гармонійними: ранкова кава, сніданок, плани на день. Я кохав її і був переконаний, що ми обоє щасливі. До однієї ночі.
Мене розбудив тихий голос з кухні. Втомлений, я повільно підвівся з ліжка, думаючи, що їй щось потрібно. Але коли почув уривки розмови, серце забилося частіше.
– Я не знаю, скільки ще зможу це приховувати від Олексія… – її голос тремтів.
Приховати? Від мене? Я затамував подих, намагаючись зрозуміти, що відбувається.
– Так, я ще думаю над цією пропозицією… але як сказати йому? Це може все зруйнувати…
Я стояв у темряві, відчуваючи, як холодний страх огортає мене зсередини. Пропозиція? Від кого? Якими були її справжні мотиви? В цю мить я відчув себе чужим у власному житті.
На ранок я не міг зібратися з думками. Уляна поводилась як завжди – усміхнена, лагідна. Але тепер я бачив у її погляді щось приховане. Ми снідали мовчки. Нарешті я не витримав.
– Уляно, що це була за розмова вночі? – запитав я, намагаючись приховати тривогу.
Вона отетеріла, її очі опустилися.
– Тобі здалося. Ми з Вікою говорили про роботу… – відповіла тихо.
– Роботу? Я чув, як ти казала, що щось приховуєш від мене! Що це була за пропозиція? – голос мій затремтів.
Вона вдихнула, ніби збиралася з духом, але потім лише похитала головою.
– Це нічого важливого, Олексію. Просто… старі плани, які не мають значення.
Але я вже знав – це брехня. Моя дівчина, якій я довіряв, щось приховувала. І це з’їдало мене зсередини.
Протягом наступних днів напруга зростала. Ми майже не говорили, хоча я бачив, що її щось мучить. А я просто не знав, як дізнатися правду.
Одного вечора, коли я повернувся додому раніше, то побачив, як вона сиділа на дивані з телефоном у руках. Вона плакала.
– Уляно… що трапилось? – я присів поруч, обережно торкаючись її руки.
Вона знову відвела погляд, але цього разу не змогла втримати сліз.
– Олексію, пробач… Я не хотіла тобі брехати. Просто… Я отримала пропозицію роботи за кордоном. Це мій шанс здійснити мрію… Але я боюсь тебе втратити.
Я відчув, як грудка підкочується до горла. Робота за кордоном. Це ж означало б, що ми будемо на відстані. І вона приховувала це, бо боялась, що я відреагую неправильно.
– Чому ти не сказала одразу? Хіба ти мені не довіряєш? – мій голос звучав гірко.
– Я боялася, що ти подумаєш, ніби я тебе залишаю. Але це не так. Просто це шанс, про який я мріяла…
Мої думки плуталися. Я кохав її. Але тепер відчував, ніби вона вже зробила вибір без мене.
– І що ти вирішила? – запитав я, дивлячись прямо в її очі.
– Я ще не знаю… Я хочу бути з тобою. Але ця пропозиція може змінити моє життя.
Ми мовчали довго. І це мовчання боліло більше, ніж будь-які слова.
Наступного дня я зустрівся зі своїм другом Тарасом. Йому я міг довіряти.
– Знаєш, мені здається, вона просто боїться зробити неправильний крок. Але хіба це означає, що вона не кохає тебе? – сказав він після того, як вислухав мою історію.
– Але ж вона хотіла приховати це. Чому? – я все ще сумнівався.
– Можливо, їй потрібен час, щоб все осмислити. Якщо ти її справді любиш, дай їй цей час, але скажи, що ти поруч.
Тієї ночі я нарешті вирішив бути відвертим.
– Уляно, я думав про все це. Якщо це твоя мрія – я підтримаю тебе. Але будь ласка, будь зі мною чесною. Я не хочу жити в постійних сумнівах.
Вона подивилась на мене з полегшенням.
– Олексію, я не знаю, що на нас чекає, але я не хочу тебе втратити. Можливо, ми зможемо якось це вирішити разом?
І ми почали говорити. Відверто. Про страхи, мрії, компроміси. Це був лише початок складного шляху, але я відчував, що чесність – єдиний спосіб зберегти наше кохання.
А ви як вважаєте? Чи можливо зберегти стосунки, коли у пари з’являються різні життєві цілі? Поділіться своїми думками.
