Мені 25 років, ще не заміжня, зустрічаюся з хлопцем, але живу поки що з мамою у двокімнатній квартирі.
Мама два роки тому розійшлася з татом, він переїхав від нас в інше місто.
У мене є краща подруга Ірина, їй 29, а її чоловікові Маркові 33 роки. Ми з Ірою ще з дитинства дружимо, ходимо одна до одної в гості, багато часу по можливості проводимо разом. Часто збираємося всі у нас: Іра з чоловіком, я з Миколою і моя мама. Мама у мене чудова, на одній хвилі з нами, молодими, тому всі їй у нашій компанії раді.
Мама після розлучення з татом ні з ким відносин поки щоне будувала, а натомість зайнялася собою: змінила роботу, вчилася онлайн, пішла в спортзал і в басейн. Вона наче помолоділа на 10 років! Їй ніхто не дає її 49 років.
І ось останнім часом я стала помічати за мамою деякі зміни. Вона почала наче сяяти зсередини. У очах – вогники, мовчазна і замріяна.
Я доросла жінка і прекрасно розумію, що відбувається з мамою: вона закохана!
Спочатку я цьому зраділа, почала розпитувати маму. Але вона переводила тему, віджартовувалася, говорила, що рано про щось розповідати. Я змирилася, та мене все одно розпирала цікавість! Тим паче, що на свої побачення мама їздила досить частенько: вечорами у будні дні після роботи, пару раз на тиждень, і обов’язково у якийсь вихідний.
Я не витримала і вирішила прослідкувати, куди це їздить останнім часом моя мама, така вся квітуча і пахуча.
Вона в суботу по обіді з дому, а я взяла таксі – і за нею.
***
Інший кінець міста. Новенька кав’ярня. У куточку – моя мама і чоловік моєї кращої подруги Іринки, Марк.
Вона – спиною до мене, Марк – у профіль. Я не могла повірити очам! Відступила, щоб мене не видно було, і спостерігала кілька хвилин. Сумнівів не лишилося… Воркували, наче голубки, обіймалися, шепотіли щось одне одному на вушко.
А потім вони разом вийшли, сіли у таксі і в маленький готель поїхали, я за ними простежила.
І як же мені тепер з подругою бути? Про це я думала всю дорогу додому, а ввечері не витримала і поговорила з мамою, сказала, що випадково їх побачила в кафе. Я попросила маму припинити стосунки з Марком, адже Іра при надії, у них через кілька місяців народиться син. А вони оце таке затіяли!
На що мама говорить:
– Оленко, не втручайся, будь ласка! Ти хіба не бачиш, яка я щаслива! Ми у всьому розберемося самі! Якщо почуття минуть – ми самі розбіжимося, а поки що все буде так, як є. І прошу, не говори нічого Ірині, адже я в тебе одна!
***
Минув місяць з тієї розмови, я не сказала нічого подрузі і своєму Миколі, але місця відтоді не собі не знаходжу… А на 8 березня ми знову всі у нас збиралися, уявляєте, як мені було на них дивитися: на Іру, маму, Марка?..
Автор – Олена К.
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
