Я взагалі не розумію, чого було з Франківська виїздити. Але саме так зробила моя старша 55-річна дочка рік тому. Жила вона до виїзду закордон зі мною у двокімнатній квартирі, турбувалася про мене.
Треба сказати, що особисте життя в старшої дочки Ніни не дуже склалося. Вона двічі вдова, з єдиним сином не дуже близька.
І ось коли розпочалося все це більше року тому, моя молодша дочка Катя і не думала кидати мене, кудись їхати, адже у нас на заході країни – спокійно. Катя і її дочки стали волонтерами, допомагали переселенцям. А зять пішов захищати Україну, бачимо його раз на кілька місяців, молимося й чекаємо.
А от Ніна все залишила і виїхала в Грецію. Але в цій країні вона осіла не одразу, а спочатку об’їздила, скориставшись нагодою і відкритими кордонами, всю Європу, нам тільки фото надсилала.
А потім подруга запросила Ніну в Грецію, там дочка влаштувалася покоївкою до старої пані, яка має сина удівця. З ним і зійшлася Ніна, зараз вони збираються одружитися і навіть запропонували нам з Катериною приїхати на їхнє невеличке торжество, яке запланували на травень.
Але ми не поїдемо. У мене паспорта нема закордонного, та й ми взагалі ображаємося на Ніну, як так можна – в такому віці все покинути й бути такою легковажною.
Я вирішила все залишити молодшій дочці й онучкам, раз старша у 55 років вирішила за того грека заміж йти і там лишитися. А їй, бачте, життя захотілося влаштувати і світ побачити! Завтра піду до нотаріуса складати заповіт на молодшу дочку, адже вона мене догляне в разі чого, я вже дуже не молода людина.
Всім миру й добра.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, ibilingua.com.
