fbpx
життєві історії
Я вирішила залишити квартиру своєму старшому онукові, бо він росте без батька. І ось тут-то моя невістка показала своє справжнє обличчя! На всі свята сама просиділа, проплакала. Артем зараз в ЗСУ, а я зовсім сама

Я вирішила залишити квартиру своєму старшому онукові, бо він росте без батька. все поясню і прошу поради й підтримки.

Моя невітска всім розповідає:

– Все чудово у старшого онука свекрухи. мій чоловік Максим завжди брав активну участь у житті свого старшого сина. Дуже часто наша з ним спільна дитина отримувала набагато менше і уваги, і подарунків, але я ніколи не скаржилася. Особливо балувала старшу дитину чоловіка, його бабуся.

У моєї невістки Аліни це перший шлюб, вони живуть з Максимом вже більше дванадцяти років. Першу дружину Максима звуть Неля, вони мають спільного сина, артема, якому вже двадцять років. Син одружився з аліноюо через два роки після розлучення з Нелею.

Я, щиро кажучи, недолюблювала першу дружину сина, Неля не була гарною господинею, а крім цього, вона була гостра на язик і зневажливо ставилася до мене. Однак, незважаючи на це, я завжди переживала за Артемка, він росте без тата, а тому намагалася як могла його пестити і плекати.

До аліни я ставлюся нейтрально: ми бачилися дуже рідко, Максим жив на території дружини, свого старшого сина він у нову родину не забрав, бо не віддала його матір.

Син із батьком зустрічалися біля мене чи на нейтральній території, ініціатором зустрічей був або сам Максим, або я. Щоразу зустріч перетворювалася на невелике свято, син завжди дарував синові подарунки, а я накривала смачний стіл.

Пізніше у сина й Аліни народився спільний син, Андрійко. невістка в той період постійно жалілася й дорікала сину, що вона, мовляв, сиділа в декреті, грошей завжди не вистачало, а чоловік намагався щоразу синові робити якісь шикарні подарунки. Але ж це його дитина! Перший улюблений син. Я вважаю, так і має бути.

– Ти чого ревнуєш, – завжди питала я Аліну, – твій же син росте з батьком і матір’ю, а Артема з раннього дитинства батька позбавили. Він хоч так відчує його кохання.

Та на думку Аліни Артему завжди діставалося більше батьківської уваги, ніж материнської і навіть більше, ніж Андрійку. Один вихідний день син завжди зі старшим сином проводив, а другий – з молодшим. Він завжди, коли йшов у відпустку, забирав старшого на дачу, аліменти в повному обсязі платив, а крім цього завжди купував йому дорогий одяг і гаджети. Максим щодня телефонував до Артема, хіба що вони ночували в різних місцях.

Але я Я такої долі не бажаю своєму молодшому онукові, адже сама я Максима теж без чоловіка ростила з п’ятнадцяти років. Батько сина пішов із сім’ї і більше із сином ніколи не спілкувався. Мій же Максим зовсім по-іншому ставиться до своєї дитини.

Син і невістка приїжджають допомагати мені на дачу, бо це звичайнісінький заміський будинок, який я отримала у спадок від своїх батьків. Чоловік там газ провів, ділянку облагородив. Щоліта Атрем там живе не менше місяця, допомагає мені по господарству. Однак я ніколи йому дуже робити там не дозволяла і казала, що оскільки він без батька росте, то ще встигне напрацюватись.

Після того як мені виповнилося шістдесят шість, я вирішила написати заповіт. Я запросила до себе сина з Артемом і повідомила:

– Я вирішила, що моя квартира має залишитися Артему, а дача в рівних частках вам обом.

Таке моє рішення, але невістка від нього чомусь ледве дару мови не втратила, та й син також.

– Потім дачу продайте і поділіть гроші і вже з них щось віддасте Андрієві, а квартира залишиться Артему, бо він і так долею скривджений, хай хоча б власне житло хлопець матиме.

– Та чому це Артем скривджений долею? – почала голосно обурюватися Аліна, – це ваша справа, кому ви залишите власну житлоплощу, але ви тільки нісенітниці не кажете. У вас, крім старшого онука, ще й молодший є!

– Це моя остання воля і зраджувати її не збираюся, – відповіла я.

– Ну, не хвилюйся ти так. Для нашого Андрійка ми з тобою самі заробимо. Якщо хочеш, можемо купити йому квартиру в іпотеку, – відповів дружині мій золотий син.

Так вони й зробили ще перед війною. Але після цього невістка показала свої справжнє обличчя: заявила, що на їхню допомогу я більше не можу розраховувати і заборонила Максиму допомагати мені і матеріально, якоюсь турботою.

Так і відкрила своє справжнє обличчя моя невістка, а в мене просто за онука душа переживає, бо хлопчик без батька росте! Ну хіба я щось неправильно зробила? На всі свята сама просиділа, проплакала. Артем зараз в ЗСУ, а я зовсім сама.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page