fbpx

Я виростила невістку з пуп’яночка, на руках її тримала, годувала смаколиками, речі дорогі фірмові з командировок привозила. А тепер вона мене ні в що не ставить, а сином крутить, як хоче. Попросили у Дані й Сашка позичити грошей. Так Сашко дав, скільки міг, сказав, що повертати не треба, а Данило відмовив! Сказав, що не має. А Новий рік полетіли зустрічати в Єгипет під пальми! Це все Катя, я знаю

Ми з Олею здружилися, коли їй було 30,а мені 37. Моєму молодшому сину Дані було 5 років, а Олиній молодшій донечці Катрусі – всього рік.

Ходили одне до одного родинами в гості, всі свята – разом. Чоловіки наші теж приятелювали, а ми стали дуже близькими подругами. Майже кожного дня зустрічалися на чай-каву, гуляли з дітьми у парках і на дитячих майданчиках, ділилися всім.

Все шуткували, що в Олі невісточка моя росте, Катруся. А воно так і вийшло! Коли Каті було три роки, а Дані – сім, він вже грався з нею залюбки, нянчився в той час, коли старший його братик Сашко носився з хлопчаками.

Так воно і повелося. Катруся з Данилом стали не розлий вода, кругом разом, з дитинства жили майже на дві хати: то у нас, то у Олі.

Так і вийшло, що я, можна сказати, виростила невістку з пуп’яночка, на руках її тримала, годувала смаколиками, речі дорогі фірмові з командировок привозила.

Одружилися вони, коли Каті було 23, а Данилкові 27 років. Справили їм дуже гарне весілля, майже повністю за наш рахунок, бо ми живемо заможніше.

Живуть вони окремо, купили квартиру у новому будинку, на перший внесок ми їм теж додали крупну суму.

І ось тепер невістка мене ні в що не ставить, а сином крутить, як хоче! Таку я отримала «вдячність»!

Приходити до них без попередження не дозволяє, тобто, щоб побачити внучку, я маю зарані дзвонити і питати, чи не зайняті вони. І Катя мені спокійно може відмовити, сказати, що йде з малою до своєї мами, чи до неї подружка прийшла. Це для неї пріоритети, а мені можна й «ні» сказати.

Недавно заявила мені, що б я їм пиріжків, чебуреків не носила, що це не здорова їжа, яку вона сама не їсть, малій не дає і не хоче, щоб їв Данило. А в дитинстві, коли приходила, наминала мої пиріжки, хвалила і говорила, що мама Оля такі не вміє готувати…

Недавно ми робили капітальний ремонт у кухні. Попросили у Дані й Сашка позичити грошей. Так Сашко дав, скільки міг, сказав, що повертати не треба, а Данило відмовив! Сказав, що не має. А Новий рік полетіли зустрічати в Єгипет під пальми! Це все Катя, я знаю.

Ось і маєш… Ти до людини – з усією душею протягом багатьох років, а така віддача. Ми і з Ольгою, тепер вже свахою, якось віддалилися, немає між нами вже тої дружби. Я їй просто кілька разів висловила, що ми молодим – і те, і се в нову квартиру, а від них такого не бачу.

Так вона відповіла мені, що вони самі повинні себе забезпечувати, а якщо ми, тобто я і чоловік, їм допомагаємо – то це виключно наше рішення.

Отак люди, коли стають ріднею, відкриваються зовсім з іншої сторони… І тепер я вже не думаю, що Катя була найкращим варіантом для Данила. Він вартий кращої дівчини. А з Каті ще й господиня, як виявилося, ніяка: їй би з дитиною гуляти, з подружками теревеніти. А чоловіка можна й піцою з салатом погодувати, чого ж там. Нехай на себе нарікає, якщо він одного разу піде до тої, яка борщі варитиме і котлетки смажитиме.

Автор – Олена М.

Спеціально для видання Ibilingua.com.

Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!

You cannot copy content of this page