– Внуки хворіють, обоє, підхопили якийсь вірус, – розповідає пенсіонерка Ірина Аркадіївна. – Вчора температура була така, що збити не могли, швидку викликали. Сьогодні з ранку знову, у обох… Дочка два дні вже не спить, не їсть там з ними. І мені до них ніяк зараз, лягаю в лікарню наступному тижні. Хворіти ні в якому разі не можна!
– Зрозуміло… Допомогти, значить, не виходить?
– Ага… Я сьогодні дочки дзвоню, кажу – ну нехай твій чоловік до мене заїде після роботи, я тефтелей напар, пирогів напечу і вам передам, щоб тобі не готувати хоча б. А вона мені, уявляєш – а Юра, каже, сьогодні вечір не прийде не додому. Після роботи він їде на дачу до своєї мами! Ось як так? У мене просто в голові не вкладається! ..
У дочки Ірини Аркадіївни, Марини і її чоловіка двоє дітей – доньки півтора і трьох років. Вони звичайнісінька сім’я, не гірше і не краще за багатьох. Проте, зять Ірині Аркадіївна категорично не подобається. Заробляє трохи, жити прийшов в квартиру Марини, з дітьми допомагає тільки тоді, коли дружина бере дитину і садить йому на коліна, господарським завзяттям теж не відрізняється.
Йому треба постійно ставити завдання, нагадувати і контролювати виконання. І навіть в такому випадку йому вдається забути, втекти, відкласти на завтра.
Словом, хлопець з лінню.
– Птах гордий, поки як слід не пнешь – не полетить! – резюмує Ірина Аркадіївна. – Трохи вільна хвилина – носом в телефон відразу. Дитина кричить, вода ллється, на плиті котлети підгорають, Маринка не знає, за що хапатися, а його все це начебто не стосується. Йому сказати треба – допоможи, зроби те-то і те-то! Сам він не бачить. Чудеса!
На роботі Юрій теж не перепрацьовувати – працює в офісі на п’ятиденці, від дзвінка до дзвінка, без напрягу і переробок. Зарплату отримує досить середню, але міняти нічого не планує. Грошей не вистачає, і Марині доводиться винаходити підробітку – писати тексти, переводити, займаючись цим ночами і коли діти сплять.
– Я взагалі не розумію, навіщо їй чоловік! – зітхає Ірина Аркадіївна. – Вона сама прекрасно справляється і з дітьми, і з побутом, і з усіма проблемами. До чого їй ці штани на дивані?
При цьому Марину, як не дивно, все влаштовує, і вона постійно захищає чоловіка від нападок матері.
– Як це «після роботи не додому»? – уїдливо поцікавилася по телефону Ірина Аркадіївна. – А твій чоловік взагалі в курсі, що у нього діти хворіють? Яка може бути зараз дача? Він в своєму розумі?
– Мамо, та з дітьми я впораюся сама! – відмахнулася дочка. – Не в перший раз адже хворіють. Лікар був вчора і позавчора, ліки все куплені, все під контролем. Жарознижувальну є, буду обтирати, ну в крайньому випадку можна знову викликати швидку…
– Прекрасний батько! – злиться Ірина Аркадіївна. – В такий момент їхати на якусь дачу. І ти це терпиш?
Треба сказати, мати Юрія – фанат присадибної ділянки. З квітня по жовтень вона живе за містом: політ, підгортає, поливає, збирає і переробляє урожай. Звичайно, самотній жінці під сімдесят справлятися одній на дачі буває важко, і свекруха раз у раз викликає сина. І той негайно летить на допомогу в свій вихідний, кинувши сім’ю.
Марина на дачу до свекрухи не їздить – для дітей там немає умов, та й відносини, прямо сказати, у них не найтепліші.
– Дочка себе, як на смітнику знайшла, – журиться Ірина Аркадіївна. – Прямо прикро за неї. Розумниця, красуня, зі своєю квартирою. Але ось вчепилася в цього Юру, вічно його виправдовує. Все терпить – і свекруха, і не участь в сімейних справах, і лінь, і інфантильність… Ось як вправити їй мізки?
– Ти з глузду з’їхала? – каже Ірині Аркадіївна сестра. – Чого ти добиваєшся? Ти хочеш, щоб вона розлучилася і жила одна? Легше їй тоді буде, чи що? Так їй тепер триматися треба через це свого чоловіка зубами. Аби не пив і не бив. Інакше і і такого не буде! Так діти хоч з рідним батьком. А з двома дітьми принца вона собі навряд чи знайде!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
