fbpx

Я вже 10 років живу в бабусиній квартирі. Зробила там ремонт, у ній народились мої діти. Бабуся завжди казала, що залишить квартиру мені. Було ніяково заводити розмову про офіційне оформлення цієї обіцянки, а бабуся все відкладала візит до нотаріуса

Я вже 10 років живу в бабусиній квартирі. Зробила там ремонт, у ній народились мої діти. Бабуся завжди казала, що залишить квартиру мені.

Було ніяково заводити розмову про офіційне оформлення цієї обіцянки, а бабуся все відкладала візит до нотаріуса.

Крім моєї мами у бабусі є ще син, мій дядько. Він знав про плани бабусі щодо нерухомості та, за життя бабусі, не був проти.

Останнім часом бабуся дуже хворіла, зовсім не ходила. Іноді дядько приїжджав підмінити мене біля ліжка бабусі.

Зрештою, її літній виснажений організм не впорався.

Попрощавшись бабусю, ми з мамою вирушили до нотаріуса, щоб мама написала відмову від спадщини на мою користь. Подзвонили дядькові, він обіцяв під’їхати пізніше.

Прийшовши до нотаріуса ми з мамою були дуже здивовані. Як виявилось, квартира бабусі не належить. В один із приїздів до бабусі дядько привіз із собою нотаріуса і бабуся написала дарчу на дядька.

Я поїхала до дядька, але він не пустив мене на поріг свого будинку. Через двері мені було сказано, що я маю тиждень, щоб звільнити квартиру.

Приїхавши додому, я почала шукати орендовану квартиру і потихеньку збирала речі. У нас з чоловіком були деякі накопичення, їх мало вистачити на початковий внесок по іпотеці.

А мати цього так не залишила. Вона подала до суду на свого брата і виграла справу, даровану скасували, бо бабуся приймала сильні знеболювальні ліки, і дядька зобов’язали виплатити мамі половину вартості квартири.

Квартиру продали, гроші поділили. Мама віддала свою частину коштів мені і ми купили квартиру.

З того часу минуло 5 років. З родиною дядька ми не спілкувалися. Днями зателефонувала моя двоюрідна сестра і покликала мене на прощання з дядьком.

Вона розповіла, що, отримавши гроші від бабусиної квартири, дядько пішов у загул. Через це його вигнали з роботи, і він почав пити. І допився — взимку заснув у кучугурі і не прокинувся.

Правильно кажуть: жадібність – всякому горю початок.

Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.

You cannot copy content of this page