Я вже 10 років живу за кордоном, в Німеччині, в Мангаймі. Тож можу допомагати батькам лише грошима.
Два роки тому брат запропонував татові і мамі продати свою квартиру та переїхати до нього, ближче до онуків. У нього двоє дітей – син та дочка.
Брат сім’єю живе у приватному будинку, тож батьки вирішили, що місця їм там вистачить усім. Вони вже літні люди, і їм потрібний постійний догляд та турбота. Брат і невістка добре ставляться до них, а ось їхні діти не виявляють особливого інтересу до своїх дідуся та бабусі. Можна сказати, ігнорують їх та соромляться.
Я після телефонної розмови з мамою сказала братові, що така поведінка їхніх дітей ображає наших батька і матір і вони не заслужили такого ставлення до себе. Сказала, що їхні діти не виховані.
Брат відповів, що зараз такий час, що немає поваги до людей похилого віку, навіть до рідних. Але я навела багато прикладів наших із ним знайомих, де онуки дуже люблять бабусю, шанують старших в родині й люблять їх.
Невістка Катерина тепер зі мною й розмовляти не хоче, бо я назвала їхніх дітей невихованими. Але хіба це не так?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
