Я вже 2 роки в розлученні, свекруха чудовою була, але зараз я не хочу, щоб дочка часто бувала там. З різних причин.
Головна – вони не завжди прислухаються до моїх прохань про безпеку. Свекруха живе в селі, всі сільські діти, ясна річ, гуляють на вулиці. А Оленка – з Києва. Вона не звикла до гри на проїжджій частині, звичайно, вона знає, як переходити дорогу, але у неї не автоматизовано в 6 років навик контролювати рух…
А моя колишня свекруха вважає її дуже розумною, самостійною, тому недооцінює її необережністиь на дорозі, відпускає на вулицю під чесне слово, і хоча мені кажуть, що кожні п’ять хвилин вона дивиться входить. До того ж, я знаю, що вона там дружить зі старшими хлопчаками, які їй про вампірів розповідають та іншими байками лякають. І неможливо ніяк переконати свекруху, що ці хлопці-четвертокласники Оленці не компанія, що з нею мало не за руку ходити треба.
І якщо раніше я сама бувала з нею в селі, зараз це неакктуально. І якщо раніше мої такі неспівпадаючі з нею погляди виглядали як ексцентричність міська, то зараз я боюся її образити та інше.
А ще там погоду роблять сестри чоловіка – у одній є син 3 роки, і в порівнянні з ним Оленка моя виглядає по-справжньому свідомою особистістю. Я не можу пояснити, що Оленка інша, вона реально балувана і не така вже самостійна, як їм здається. В результаті, я намагаюся якомога рідше її пускати туди. До того ж, батько не прагне цей час, поки дочка у його матері, провести з дитиною. Аж до того, що привіз-залишив, і через півгодини назад їде… При тому, що я максимум 2 рази влітку її туди віддаю на пару тижнів.
Наскільки тактовна моя колишня свекруха, настільки ж нетактовні його сестри. Вони частенько розпитують дочку про моє життя, говорять їй: “Навіть якщо у мами буде новий чоловік, тато все-одно залишиться твоїм татом!”.
Ми з дочкою це взагалі не обговорюємо, максимум, говоримо про те, що її і мама, і тато дуже люблять.
А вони самі починають теми, які змушують дочку загострювати увагу на не простих для неї темах. Тобто, якщо тітки кажуть про це, значить, може і не залишитися, Оленка починає турбуватися.
А найцікавіше те, що саме він на даний момент живе цивільним щлюбом, а мама, про яку вони так турбуються, так далека від нового передбачуваного чоловіка, що неможливо собі навіть уявити! І ця тема навіть близько неакктуальна для моєї дочки!
Їхній міщанський погляд на ситуацію змушує мене постійно перебувати в напрузі, коли вона у них. Я не знаю, якою вона до мене повернеться? І чому її там навчать…
Хоча, в принципі, я не проти спілкування доньки з її ріднею, тому як це її частина, частина її сім’ї, а від родини не можна відхрещуватися, це проти будь-яких людських законів.
До речі, про закони. Я так розумію, спілкування батька з дитиною рішенням суду не обмежується, а як щодо спілкування з іншими родичами? Чи можу я, наприклад, заборонити тіткам втручатися в її життя, якщо виникне необхідність? Як гадаєте? Можливо, мені з юристом проконсультуватися?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
