Я вже бабуся. Значить, була колись і мамою. Молода сім’я. Народилася донька Катруся. А чоловік був байдужий до сім’ї, до дитини. Займався лиш тим, чим йому було цікаво. Підтримки як матеріальної, так і моральної не було. Сварилися. Душу вимотував і мені, і доньці.
На мої плечі лягло і виховання дитини, і забезпечення. Важкий був час. Працювала на трьох роботах. Я розуміла, що дитині треба дати необхідні життєві навички та освіту, вдягти і нагодувати. Тоді вона зможе будувати своє життя сама і міцно стоятиме не ногах.
Катя часто ображалася, що я постійно на роботі. Не подобалися їй мої життєві настанови. Росла дочка свавільною. Але я не здавалася. Де скажу і настою на своєму, де промовчу, де похвалю за правильний вчинок або рішення.
Дочка виявилася з характером, як і я. І зробила свої висновки. Чого сам досягнеш – те й твоє. Катя завзято вчилася, працювала. Отримала філологічну освіту і відразу заочно вступила на економіста. Вийшла заміж і теж народила дівчинку.
Вони з чоловіком виїхали три роки тому у Вену, столицю Австрії, потім і мене зщабрали. Катя постійно дякує за науку і допомогу. А я займаюся онукою. І Стеллу тепер вчу працювати і досягати свого, своїх задумів і цілей.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
