fbpx

Я вже багато років працюю в Німеччині. Два-три місяці я там, а місяць з сім’єю. Було дуже сумно кожного разу прощатися з рідними, а особливо з маленькою дочкою Соломійкою. Того разу все було інакше. Деякі обставини змусили мене повернутися з роботи раніше. Катерину я попередив, щоправда, вона не сильно зраділа моєму поверненню. Приїхавши додому, я нікого не застав. Та найдивнішим було те, що все в домі було перевернене догори дном

Я вже багато років працюю в Німеччині. Два-три місяці я там, а місяць з сім’єю. Було дуже сумно кожного разу прощатися з рідними, а особливо з маленькою дочкою Соломійкою. Того разу все було інакше. Деякі обставини змусили мене повернутися з роботи раніше. Катерину я попередив, щоправда, вона не сильно зраділа моєму поверненню. Приїхавши додому, я нікого не застав. Та найдивнішим було те, що все в домі було перевернене догори дном.

Орест вже кілька годин чекав на літак. Ці нескінченні поїздки вимотували його. Щоразу почуття туги долало його, оскільки в рідному місті він залишав сім’ю, і відлітав на кілька місяців працювати. Дружина завжди плакала, а донька просила тата не їхати. Від цих слів у Ореста розривалося серце.

У цей час Орест подивився на годинник, до рейсу залишалося три години. Пасажири в очікуванні були зайняті хто чим. Оресту не вдавалося сконцентруватися. Він надіслав дружині повідомлення, а вона довго не відповідала. Кожну вільну хвилину чоловік намагався приділяти дочці. Він сильно її любив.

Завжди з нетерпінням чекав на зустріч з нею. Коли його обіймуть маленькі м’які долоні.

– Орест, а я сьогодні дідом став, — сказав колега по роботі.

– Чудово! Від щирого серця вітаю тебе.

– Ось так життя пролетіло у цих вахтах. Старість підкралася непомітно, не встиг я оком моргнути.

Від цих слів у Ореста защеміло в душі. Але ж у словах Андрія Степановича була правда. Пролетять роки, донька Соломійка подорослішає непомітно і стане він дідом. Оресту так хотілося більше часу проводити із донькою. Неподалік плакав хлопчик років п’яти. Він просився до батька на руки. Той його взяв, поцілував і притис до себе. Від цієї картини ставало ще нудніше.

– Мужики, вибачте мені. На цей раз я з вами не можу бути. Хочу до сім’ї. – Сказав Орест.

Чоловік відразу набрав номер начальник і все йому пояснив. Той дав добро, адже охочих залишитись на другу зміну завжди вистачало. Орест хотів потішити дружину, але її номер не відповідав. Тільки з п’ятої спроби йому вдалося зв’язатися з нею.

-Чого ти дзвониш? — невдоволеним голосом спитала дружина.

Орест відразу ж поділився з нею радісною новиною. Дружина нічого не казала.

– Я дуже рада, але Соломії не говоритиму. Нехай буде сюрприз.

Орест відчував, що дружина лукавить. Хоча сказала, що зробить його улюблені зрази і поспішила вимкнутись. У літаку час пролетів непомітно, адже чоловік поспішав до своєї родини. Дорогою додому Орест купив квіти. Коли він увійшов до квартири, то застиг біля вхідних дверей. У помешканні був погром. Дружини та доньки ніде не було.

Побутова техніка та деякі речі теж зникли. Орест набрав номер дружини, та вона не відповідала. Раптом чоловік подумав, що їх викрали. Але навіщо? Їхня родина не була казково багатою. Жили, як усі, копійки не рахували, але в розкоші теж не купалися. Орест вирішив набрати тещу. Та відповіла.

– У вас випадково немає Катерини з Соломією? — спитав він.

– Нема їх. А ви у своїй сім’ї самі розбирайтеся, — невдоволено пирхнула теща.

Орест не переставав дзвонити дружині, але слухавку ніхто не брав. Раптом у слухавці пролунав чоловічий голос.

– Ти, оленью, невже нічого і не зрозумів?

Орест ніколи не підозрював свою дружину у зраді. Навіщо йому це потрібне? Та й вона не давала приводу для ревнощів.

-Оресте, вибач мені, але більше я не можу так жити. У мене є інший чоловік, і дочці з ним буде краще, ніж з тобою. Документи на розлучення я подала. Прощай!

Орест не міг прийти до тями після почутого. Як так? Дружина постійно твердила, щоб він покинув вахту і більше часу проводив із сім’єю. Як тепер він бачитиметься з дочкою? Раптом Орест схаменувся, що Соломія зараз має бути в школі.

Чоловік туди попрямував і виявилось, що документи доньки Катерина забрала зі школи. Більше тут Соломія не вчиться. Орест був дуже злий.

Він подзвонив Катерині. Та сказала, що з донькою він зможе бачитися після суду. Як служителі Феміди встановлять порядок спілкування батька та дитини, так він і бачитиметься з Соломійкою. Орест вирішив зателефонувати начальникові та повернутися на вахту.

З Катериною він зустрівся у залі засідання суду. З’ясувалося, що вона зняла депозит, який вони збирали. До речі, жінка ніколи й ніде не працювала.

У перші ж вихідні після суду Орест зміг побачитися з дочкою. В нього склалося враження, що вона його боялася. Весь час ховала очі і відходила на кілька кроків назад.

Орест все ніяк не міг з’ясувати, куди колишня дружина витратила гроші і чи дісталося що-небудь дочці. Катерина наполегливо не хотіла відповідати на це запитання. Орест щомісяця платив непогану допомогу дочці. Крім цього колишня дружина завжди писала чималі списки одягу для дочки та шкільного приладдя.

Орест все це справно купував. Якось він вирішив зустрітися з дочкою без Катерини. Коли Соломійка побачила батька на порозі підготовчої школи, одразу побігла до нього.

– Таточку, відвези мене звідси. Я не хочу з ними жити.

– Що сталося? Розкажи мені, Соломіє.

– Дядько, який з мамою живе, мене не любить. Він вимагає, щоб я його “татом” називала, а я не можу. У мене вже є тато, і це ти.

Вихователь чула всю розмову.

– Негайно викличте поліцію, – сказав Орест.

Звичайно, чоловік мав повне право забрати Соломію, але тоді покарали б вихователя. До приїзду поліції приїхала Катерина та влаштувала “бурю”. Соломія не хотіла до неї йти. Органами опіки було ухвалено рішення більше не давати дитину матері. Вони дозволили Оресту забрати Соломію до засідання суду.

Катерина була сама не своя. Вона наговорювала на колишнього чоловіка. Орест забрав Соломію і привіз маму з села, щоб та допомагала йому з дочкою. Незабаром дівчинка пішла до школи. Катерина була поглинута своїм новим життям. Соломія сумувала за матір’ю, але жити з нею не хотіла. Вона чудово розуміла, що мама проміняла її на інше життя. Якось у квартирі Ореста пролунав дзвінок. На порозі стояла засмучена Катерина.

– Я хочу до вас повернутися, – сказала вона. — Хочу побачити дочку.

– Ти ще пам’ятаєш про неї? — спитав Орест.

Чоловік виставив за двері колишню дружину. Він не хотів більше її бачити після всього. Раптом дочка покликала його вечеряти. Він зайшов на кухню, взяв її на руки і вкотре переконався, що в його житті є одна рідна людина.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page