fbpx

Я вже й машину прикупив. І саме ключовим моментом стала покупка машини. Я взяв собі універсал наприкінці весни. Батьків на дачу – будь ласка. Ще куди, та не питання! Купівлі машини найбільше зраділи мої дядьки і тітки, деяких я бачив в очі останній раз багато років тому. Наші дачі розташовані по сусідству один від одного. А живемо в Києві ми зовсім у різних місцях. І тут ось почалося – мій батько дав їм мій номер

Не найприємніша історія сталася зі мною, але не суть. З часів мого дитинства наша рідня часто збиралася в когось за столом.

Але це було дитинство, і коли я ріс, наше спілкування з часом все більше зводилося нанівець. Хоча мешкали ми в одному місті.

Ось мені вже 18 років і ми практично не спілкуємося. Мої батьки намагаються підтримувати з родичами спілкування, та я і не проти, аби мене це не стосувалося. Я такий собі інтроверт.

Час летів швидко, життя моє змінювалося по-різному. Ось, я вже й машину прикупив.

І саме ключовим моментом стала покупка машини. Я взяв собі універсал наприкінці весни. Батьків на дачу – будь ласка. Ще куди, та не питання!

Купівлі машини найбільше зраділи мої дядьки і тітки, деяких я бачив в очі останній раз багато років тому. Наші дачі розташовані по сусідству один від одного.

А ось живемо в Києві ми зовсім у різних місцях. І тут ось почалося, що мій батько дав їм мій номер і ті стали дзвонити і просити відвезти їх на дачу, там город, розсаду треба, те се.

Спочатку мені було нормально, бо мені подобалося кататися на машині, а допомогти комусь, так це взагалі нормально. Поєднував корисне з приємним.

А потім почалося конкретне намахування. Вони мені дзвонили щоп’ятниці і просили їх відвезти на дачу, а в неділю їм вистачало простоти просити їх забрати, мотивуючи це тим, що багато речей треба перевезти.

А до дачі, на хвилиночку, 100 кілометрів. Такий ось я був добрих справ майстер.

Одного разу, восени, у мене були плани на всі вихідні і тут мені дзвонить тітка і просить її з чоловіком відвезти. Я тут їм і відповів ні, мовляв, власні у мене справи. А які справи можуть бути важливішими за допомогу родичам? Правильно – жодні.

Я все-таки відмовив і поїхав у своїх справах, на що тітка зателефонувала моєму батькові і нажалилася йому, що я ще й нагруив їй – не праавду сказала.

Відтоді, з осені, мені вони більше не дзвонять, батько на мене косо дивиться. А я, навпаки, радий, що однією проблемо поменшало, а то ж весна скоро, знову б було мені мороки з тими дачами.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page