Я вже навіть наполовину викинула всі погані думки з голови, як Максим підкинув новий вибрик для роздумів. Мало того, що прийшов він надто пізно додому того дня, так ще й пів години “ля-ля-кав” по телефону з цією Мирославою. Я ледь всадила його до столу, щоб повечеряв, а то все вже остигло. І в цей момент він мені каже: “Ти головне не злись! Це відрядження дуже важливе для мене”.
Не скажу, що я завжди була ревнива, але як мінімум, мені неприємно, коли я бачу, що мій чоловік з кимось жартує – з жінками, або занадто мило розмовляє з ними.
Багато людей скажуть, що нічого поганого в цьому немає. Мовляв, просто миле, дружнє спілкування. Але чутливі люди вловлюють у подібному нотки не дуже хороші. Так і мені завжди було неприємно подібне з боку мого Максима, з яким ми у шлюбі вже сім років. Але я ніколи йому жодного слова не говорила, сама ж чудово розуміючи, що це ненормально.
Сім років нашого шлюбу минули як одна мить. Я часто згадую той час, коли Максим мало не на руках мене носив. Відверто кажучи, перший рік був найкращим. Цей вогонь усередині, коли він мене ніжно пригортав до себе. Неймовірне притягання і безсонні ночі, ми насолоджувалися один одним сповна.
А через рік, усе почало потроху перетворюватися на якусь буденність.
Максим більше не хотів мене часто обіймати, поцілунки взагалі були дуже рідкісними, що вже говорити про ті веселощі, які у нас були раніше. Адже ми так любили разом сміятися, веселитися. І ось раптово все пропало — згасло, як вогонь від сильного вітру і навіть вугілля не залишилося, щоб щось повернути назад.
Ще й робота Максима почала підкидати нам постійні суперечки. Справа в тому, що він працює в колективі, який на 90 відсотків складається з жінок. Більшість із них похилого віку, але є одна, яку звуть Мирослава. Мирося на два роки молодша за чоловіка і вони постійно надто багато спілкуються.
Як би я розумію, що він розмовляє з нею по телефону з приводу роботи, але спілкування це дуже люб’язне, дуже ласкаве, та й телефонує вона надто часто. Я не раз говорила з Максимом, просила сказати мені правду, чи є щось у нього з Мирославою, на що він твердо відповів, що просто у мене проблеми в голові. І я правда намагалася зрозуміти себе, докоряла собі за те, що я щось не те думаю.
А нещодавно Максим мені повідомив, що поїде з цією Миросею разом у відрядження і житимуть у одному готелі аж дві неділі. І що мені думати? Я просто стаю сама не своя від таких новин. Ну не вірю я, що не маючи жодного інтересу до неї, він буде з нею жити в одному готелі і куди дивиться начальство.
То хіба норма одруженого відправляти у відрядження з якоюсь фіфою? Максим знову каже, що всі проблеми у мене в середині. А я сама себе звинувачую в цьому. Все гадаю, раптом, я надумала, раптом нічого між ними немає. Але мені дуже неприємно. Хіба мені варто з цим миритись?
Що скажете? Дати дозвіл на це відрядження, чи все ж зробити все можливе, щоб він залишився дома?
Фото ілюстративне
