Я вже навіть подумки сумку склала найнеобхіднішого, аби втікати з дитиною від чоловіка і його батьків з цього села. Я не збираюся присвятити життя їхнім козі й корові.
Розповім спочатку, сподіваюся на поради і думки – що ж мені робити. Другий рік живемо ми з батьками Платона в одному будинку, в селі. У нас підростає півторарічна донечка.
Свекри коментують кожен мій крок, постійно щось радять, коли я їх про це не прошу. Вони думають, що як виростили чотирьох дітей – то все знають краще і мають право мені вказувати. Варто Галинці заплакати – вихоплюють її прямо з рук у мене і заспокоюють.
У березні приїхала погостювати моя мама. Свекруха повела її на огород і почала розповідати, яка я погана господиня, нічого не умію, на даю ладу грядкам, сплю до першої години дня. Їсти не готую, з їхньою думкою не рахуюся.
Я ще тоді хотіла зібрати речі, але залишилася – мама відмовила. Але з того часу моя мама не може приїжджати до мене у гості. Їй неприємно зі сватами перебувати і спілкуватися.
Платон погоджується, що важко з ними жити, але він найменший і хоче потім отримати будинок, коли ми доглянемо батьків. Але я в це не вірю, що нам щось дістанеться – дітей же у свекрів четверо.
Свекор постійно говорить, що він у будинку головний, і все буде лиш так, як він скаже. Ми з чоловіком ніяких прав тут не маємо. Та Платон не працює ніде, а допомагає батькам в полі – вони вирощують картоплю на продаж, з того й живуть.
Через усе це таке життя між нами з чоловіком часто конфлікти, суперечки.
Жити окремо нам є де, у мене своя квартира у місті, яку я здаю в оренду. Гроші витрачаю на себе й дитину, трохи відкладаю. Але ми могли би туди переїхати. Та Платон не хоче жити у квартирі, бо звик жити у будинку. До того ж, його батьки проти, щоб “чоловік жив біля спідниці”.
Щойно я хочу поїхати в місто в салон, зробити брови, волосся, мені кажуть: “Навіщо, ти ж удома сидиш, для кого чепуритися, перед ким красуватися?”. Навіть чоловік таке каже!
Сім’я чоловіка тримає корову та козу, вони все життя тримали худобу та працювали на городі, досі так живуть. Я не така людина, виросла в місті, працювала тільки на дачі, худобу ніколи не тримала.
У свекрів така установка, що люди постійно повинні працювати і щось робити, сидіти без діла – не можна. Я з дитиною дійсно мало що встигаю зробити, сама це розумію. Але я молода мама перш за все!
Тому й просила чоловіка з’їхати, бо вже дуже втомилася. Не бачу виходу. Підкажіть, як вирішити цю ситуацію? Дякую заздалегідь, всім добра!
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
