Я вже не молода, на пенсії, діти самостійні й забезпечені. Тому в мене є час і на себе. У цю неділю я як зазвичай їхала на зустріч з подругою дитинства маршруткою. Живе Люда на іншому кінці міста, і поїздки в маршрутці та спостереження за пасажирами – одне з моїх улюблених занять.
Щоразу стаю свідком дуже цікавих ситуацій. Ось якою була картина цього разу.
В автобус зайшла молода матуся із сином років семи. Усі місця були зайняті переважно людьми пенсійного віку. А на одному з передніх сидінь влаштувався хлопчина, мабуть, студент.
Всі бабусі, що сиділи поряд з хлопцем, вважали за необхідність будь-що підняти його з місця своїми обуреними коментарями, і це їм вдалося зробити.
Рівно кілька секунд хранительки автобусної справедливості тріумфували про свою перемогу. Але як тільки вільне місце зайняла та сама жінка, залишивши дитину стояти біля себе, знову піднявся справжній бунт.
«Оце так матусі пішли сьогодні! Дитина швидше за тебе втомлюється, дала б посидіти малюкові, не розвалилася б», – обурилася одна з пасажирок.
«Та так, совісті зовсім ніякої. Сама п’яту точку відсиджує, а дитя, бідолаха, всю дорогу на ногах вистоює!» – підтримала літня пара із задніх сидінь.
Раптом пролунав дзвінкий дитячий голосок:
«Ви маму не чіпайте, я сам хочу стояти. Як я виросту справжнім чоловіком, якщо не поступатимуся жінці місцем у транспорті?»
В автобусі відразу ж запанувала тиша. Здається, всі були дуже здивовані тим, наскільки впевнено та мудро прозвучали слова, сказані 7-річним хлопчиком.
Мамочка малюка лише гордо окинула поглядом настирливих порадниць і лагідно посміхнулася синові.
Ось кажуть, що зараз матусі набагато гірше справляються з вихованням дітей, ніж раніше. А я думаю, що ця історія є яскравим прикладом того, як чудово справляються з вихованням дітей сучасні молоді батьки.
І справді, згадати хоча б того ж хлопця, якого критикували за те, що він не додумався сам поступитися місцем жінці з дитиною. Навряд чи хтось навчав його поступатися місцем у транспорті змалку, от і результат. А що ви думаєте з цього приводу?
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
Недавні записи
- Я за хатою дрова складала і чую, каже Наталя до моїх дітей. – Ви не їжте полуничку, а зривайте і давайте моїм дітям. Ви вже великі, вам так не потрібно. Ми як поїдемо, то все вам дістанеться. – Я не стрималася і відповіла Наталі, як годиться. Поїхали вони того ж дня, дуже на мене ображені. Я погана, не дала їм полунички ” безкоштовної” поїсти
- Я чекала що ввечері, коли Яна прийде, то мене похвалить, я таки мах роботи зробила. Але була тишина, тільки онучка зацінила мою роботу, обнявши мене і поцілувавши. І ось через тиждень дивлюсь, знов все чорне. Я знов помила. Але невістці мабуть так зручно. Як на мене це дивно. Вона працює в чистоті, в аптеці. Завжди охайна з легким макіяжем, а про взуття взагалі не думає. Мені було б неприємно, а їй хоч би хни
- Після дня народження я почала питати у внука, чи хватило йому всіх подарованих грошей на смартфон. А потім кажу: тато ж тобі п’ять тисяч дав. А він такий здивований каже: які п’ять тисяч? В конверті лише тисячу гривень лежало. До того ж конверт був підписаний, і ніякої помилки бути не може. Я в тих нервах викликала сина до себе. Не хотіла це по телефону виясняти
- Коли не стало дочки, я почала судитися зі своїм зятем. Я думала, що зроблю йому послугу, взявши на виховання свого єдиного онука. Дмитрик був дуже схожий на Лілю, і це давало мені сили продовжувати жити. Позов я програла. Зараз Дмитрику п’ятнадцять. Батько відвіз його далеко від мене. Мабуть, я на таке ставлення заслужила. Я б все віддала, лиш би повернути час назад
- Моя свекруха виховує свого онука від першого шлюбу Ореста. Я його друга дружина. Колишня невістка після розлучення переїхала жити в Канаду. Мій чоловік виплачує на сина аліменти, але свекрусі цього виявилося мало. – Богданчик і полуничку хоче і черешеньку. – Я ж не стрималася, і натякнула, щоб до рідної мами звернулася по допомогу. І тут відкрилася таємниця, про яку я і не здогадувалася